Сучасна дипломатія Китаю, серія 1 – Світлим шляхом

Агенство CGTN (China Global Television Network official website , власник каналу- Уряд КНР) випустило серію документальних фільмів  про сучасну дипломатію КНР. У даній публікації розміщено відео з першою серією цього документального фільму на російській мові.


Слова Сі Цзіньпіня на початку відео такі: “Світ великий, проблем багато, міжнародна спільнота хоче почути голос Китая, взнати про китайські рецепти для вирішення питань”.

Очевидно, китайці розставили свої акценти на початку відео.  Перша серія фільму починається з відеоряду про різні краєвиди, які характеризують різноманітний світ Китаю і планети у збуреній формі. Відеоряд продовжується за участю китайських військових та їх нагородження – ймовірно, використана палуба китайського авіаносця, побудованого в Україні у часи СРСР. Потім можливо виділити  рух делегації КНР та бесіда у її складі Президента КНР Сі Цзіньпіня з Президентом РФ Путіним,  зустріч світових лідерів у КНР, виступ Президента КНР у ООН, рукостискання Президента КНР Сі Цзіньпіня з Президентом РФ Путіним, потім бесіда з Президентом США Дональдом Трампом, карета з королевою Великобританії, зустріч Сі Цзіньпіня на червоній доріжці у Африці та ін. Видно, що КНР претендує на світове лідерство, розуміння світом цієї ролі та об`єднання з ним для досягнення “китайської мрії” і покращення життя в інших країнах.

Виступаючи перед студентами у Московському державному інституті міжнародних відносин, Сі Цзіньпінь відзначив, що всі країни повинні спільно просовувати встановлення міжнародних відносин нового типу, ядром яких стане взаємовигідне співробітництво. Ймовірно, у КНР розглядають Москву, як столицю своєї віддаленої провінції,  подібно до того, як це було у древні часи.

У цілому в першій серії фільма про сучасну дипломатію Китаю розглянуті питання співробітництва КНР зі всіма регіонами світу та з ключовими для КНР організаціями (БРІКС, АСЕАН, ін.). Велика увага приділена видатній ролі Сі Цзіньпіня у досягненні китайських цілей у світі, а також його твердість у питаннях безпеки КНР, у захисті своїх інтересів у Східно-Китайському морі, які суперечать рішень міжнародного суду. Показаний активний вплив КНР на стан справ у Африці. Очевидно, що африканський котинент є перспективною сировинною базою для КНР, потужним ринком та територією розселення китайців.

Велика увага приділена китайській ініціативі “Один пояс, один шлях” та щодо належності цієї китайської ініціативи всьому світові.

Необхідно також зазначити, що результатом ініціативи “Один пояс, один шлях” є переповнення українського ринку китайськими товарами насамперед низької та виключно низької якості, які часто на виключно примітивному рівні імітують справжні товари. Для прикладу, маркування багатьох товарів навіть не містить інструкцій на українській мові. Китайські планшети Pipo М6, для прикладу виходять з ладу на протязі кількох тижнів. Їх гарантійний ремонт не реальний. Через деякий час приходять нові китайські виробники і ситуація повторюється. Тобто, робота з китайськими виробниками товарів має багато проблем. Крім цього, КНР не засудила у явній формі агресію РФ проти України, яка продовжується лише завдяючи китайській фінансовій підтриці РФ та підтримці Китаєм Росії у ООН. Очевидно, що багато неприємних нюансів у діях КНР у різних сферах викликають  серйозні критичні зауваження зі сторони різних партнерів.

Довідка. CCTV Російською (中国中央电视台俄语国际频道 Zhōngguó zhōngyāng diànshìtái Éyǔ guójì píndào) — міжнародний проект Центрального Телеканалу Китаю із транслюванням російською мовою.

Серед телепрограм здебільшого міжнародні новини, розважальні та освітні програми, короткі телефільми.

Транслювання Центрального Телеканалу Китаю російською почалося 10 вересня2009, з нагоди 60-ї річниці заснування дипломатичних відносин між Пекіном та Москвою. Канал транслюється через супутники Chinasat 6B and EB-9A та покриває регіон Тихоокеанської Азії, Середньої Азії та Європи. Запланована аудиторія каналу близько 300 мільйонів глядачів у 12 країнах Співдружності, Східної Європи та незалежних країнах Балтики.

Більшість програм йдуть російською мовою, загальною кількість 16 — випуски новин, відеорепортажі, розважальні шоу та освітні програми. Щоденний розклад відбувається у межах 6-годинних блоків. Випуски новин поновлюються частіше, у той час як інші програми повторюються 4 рази щоденно.

Серед інших міжнародних проектів є такі як CCTV-9 Англійською, CCTV Французькою, CCTV Іспанською та CCTV Арабською.

На жаль, акценти телепередач CCTV на російській мові  дуже коррелються з акцентами російських каналів міжнародної дезінформації і це не на користь китайцям.   Схожі канали згідно алгоритма кластеризації YouTube: Россия 24, CCTV Русский, Анатолий Шарий, RT на русском, New China TV, Настоящее Время. 

На час публікації статті, відео “Дипломатия Китая. Серия 1. Светлым путем [Age0+]” мало 26000 переглядів, одне уподобання та один коментар (Абдирахман Касымбеков:  Китайский дракон обоял весь мир… К добру ли…???).


1 жовтня – День проголошення КНР

День проголошення Китайської Народної Республіки – головне державне свято Китаю, який відзначається щороку з 1 жовтня 1949, коли Мао Цзедун оголосив про створення нової держави на мітингу на площі Тяньаньмень в Пекіні.


До кінця Другої світової війни на політичній карті світу існували два Китая.

Частина китайської території знаходилася під контролем гоміньдана (національна партія, яка з 1927 року була правлячою буржуазно-поміщицькою партією) по радянській термінології.

Інша частина території знаходилася під керівництвом Комуністичної партії Китаю (КПК), яка була створенна радянськими комуністами.
Курс КПК підтримував Радянський Союз, що закінчував військові дії проти Японії.

Гоміньдан підтримувався зі сторони США.

З 1946 по 1949 рік у Китаї йшла Народно-визвольна, по суті – громадянська війна. Ця війна  по комуністичній термінології знищила поміщицький гніт і засилля іноземного імперіалізму у Китаї. Перевага сил в результаті напруженої війни виявилася на стороні КПК, що зв`язано з радянською підтримкою. У квітні 1949 року у Бэйпіні (Пекіні) відбулися переговори між делегаціями КПК і Гоміньдана.

КПК запропоновав свою угоду про припинення громадянської війни. Оскільки гоминьдановское уряд відмовився затвердити угоду, 21 квітня 1949 року народно-визвольна армія відновила наступ, форсувавши річку Янцзи. Незабаром в основному була звільнена континентальна частина Китаю, окрім Тібету.

Гоміньданівці втікли на острів Тайвань під захист збройних сил США. 30 вересня 1949 року Народна політична консультативна рада Китаю утворила Центральний народний уряд. 1 жовтня 1949 було проголошено утворення Китайської Народної Республіки (КНР), і ця дата святкується як національне свято КНР.

У 50-ті роки неодмінною частиною урочистостей з нагоди святкувань утворення КНР були військові паради на площі Тяньаньмень. Однак після 1959 року керівництво країни вирішило проводити огляди військової техніки тільки до «круглих» дат. Проводилася в країні «культурна революція», яка привела до повної відмови від військових парадів. Але в 1984 році до 35-річчя КНР традицію відновили. Останній такий парад відбувся у 2009 році, у ході нього були продемонстровані новітні зразки військової техніки на озброєнні Армії Китаю. Відео про цей парад дуже популярні у веб.

Неофыцыйна версыя параду 2009 року.

З 1-го жовтня в Китаї починається одна з двох «Золотих тижнів», коли святкові дні (1-3 жовтня) об’єднуються з вихідними і утворюють разом неробочий тиждень. Вулиці міст прикрашаються величезними композиціями з живих квітів, на площах проводяться народні гуляння, влаштовуються феєрверки. На головній площі країни незмінно виставляється портрет Сунь Ятсена і червоні плакати з вітальними словами.

Очевидно, що багатостраждальний і винахідливий китайський народ заслужив на краще, гідне життя. Проте, китайський народ не повинен підтримувати російську агресію проти сусідніх країн, а у явній формі показати повагу до міжнародного світового права і сприяти поверненню Москвою захоплених українських територій на Кримському півострові й у Донбасі.

Китайці повинні зрозуміти, що Україна – це не частина московської держави, а  окрема держава, яка подібно до Китаю понесла великі жертви від загарбників, насамперед тих, які приходили з московської держави.



Наступний Китай – Переосмислення, локальний погляд із США Stephen S. Roarch

На аналітичному сайті project-syndicate.org в травні 2017 року опублікована стаття Rethinking the Next China (Наступний Китай – Переосмислення), автором якого є Stephen S. Roarch, колишній голова Morgan Stanley Asia та головний економіст фірми, старший науковий співробітник Yale University’s Jackson Institute of Global Affairs і старший викладач Yale School of Management. Він є автором книги, вартістю $ 40 Unbalanced: The Codependency of America and China (Розбалансування: співзалежність Америки і Китаю)

Читання статті Stephen Roarch, Rethinking the Next China (Наступний Китай – Переосмислення) на погляд редакції нашого сайту показує, що автор (американець) з різних причин не розкрив ряд особливостей КНР, які краще видно з України, Росії та колишнього пострадянського простору – у разі застосування геополітичного аналізу з урахуванням історичних, економічних, військових та інших аспектів. Крім того, на наш погляд, Stephen Roarch не точно акцентує погляди та дії президента Трампа про необхідність повернення до політики “ізоляціонізма” США або “Америка вище всього”.  Проте, у даній статті Stephen S. Roarch визнає, що помилився з деякими прогнозами щодо Китаю в 2014 році і прогнози потрібно змінити в зв’язку з змінюється поведінкою прогнозу об’єкта (КНР). Очевидно, що якщо шановний автор допустив помилку щодо прогнозу поведінки Китаю у 2014 році, то могла бути допущена помилка щодо прогнозу в 2017 році, і так далі. Тому оцінки S. Roarch дуже цікаві і корисні, проте їх не можна вважати істиною останньої інстанції, особливо щодо повноти всіх факторів.

Точність геополітичного аналізу перспектив КНР має величезне значення для світу, більшості країн і людей, тому на сайті передбачена публікація статті “Наступний Китай – погляд з пострадянського простору”. Ну, а поки, у цій статті приводиться текст статті з видання project-syndicate.org, включаючи зображення-посилання для переказу грошей на підтримку даного проекту (Stephen S. Roarch, Support Press Freedom)

Stephen Roarch, Наступний Китай – переосмислення (Rethinking the Next China)

На протязі останніх семи років я читаю в Йельському університеті популярний курс під назвою «Наступний Китай». З самого початку основна увага в цьому курсі виділялася перехідному періоду в сучасній китайській економіці, а саме, її зсуву від моделі виробника, яка довгий час була успішною, до моделі, що спирається більшою мірою на споживання домогосподарств. В цих лекціях розглядаються також загрози та перспективи, що виникають під час цього розбалансування, та її наслідки для стабільного розвитку економіки Китаю та світу в цілому.

Багато важливих елементарних ключових блоків перехідного процесу в Китаї стали на своє місце (особливо це стосується швидкого зростання сектора послуг і прискорення процесу урбанізації), однак зараз спостерігається незмінний новий і дуже важливий поворот. Китай, схоже, став зміщуватися з місця адаптера глобального процесу до місця його водія, двигуна.  Новий Китай підвищує ставки на свій зв’язок з інтегрованим світом, завдяки чому з’являється новий набір ризиків та перспектив (виділено у цій статті).

Ознаки цього повороту з’явилися ще кілька років тому. Ці стратегічні зміни є  відбитком особистого лідерства голови КНР Сі Цзіньпіна, зокрема його уваги до ідеї «Китайської мрії». Спочатку ця мрія була чимось на кштал націоналістичної мантри: омоложення (відновлення) сил, завдяки яким Китай поверне свою колишню роль на глобальній сцені, відповідно до статусу другої за розмірами економіки світу.

Однак зараз «Китайська мрія» набуває форми конкретного плану дій, в центрі якого знаходиться програма One Belt, One Road (OBOR) (Один пояс, одна дорога (ОБОР)). Це амбітна, панрегіональна ініціатива в сфері інфраструктури, яка поєднує економічну допомогу з демонстрацією геостратегічної сили і спирається на новий набір китаєцентричних фінансових установ – Asian Infrastructure Investment Bank (AIIB) (Азіатський банк інфраструктурних інвестицій), New (BRICS) Development Bank (Новий банк розвитку країн БРІКС), Silk Road Fund (фонд «Шовковий шлях»). Для тих з нас, хто вивчає економічну трансформацію Китаю, такий розвиток подій важко назвати тривіальним. І хоча перехідний процес продовжується, я б зробив акцент на трьох наступних висновках за цим приводом.

По-перше, Китай не здійснив повного розвороту. Я – економіст, і мені властиво робити надто велику увагу на економічних моделях і відповідне допущення, оскільки влада може перемикатися з однієї моделі на іншу. Однак реальність не така чорно-біла – ні в Китаї, ні в будь-якій іншій країні.

Керівництво Китаю, по суті, визнає, що стратегія зростання, основана на споживанні, виявилася важчою в реалізації, ніж передбачалося з самого початку. З 2010 року частка споживання у ВВП зросла всього на 2,5 процентних пунктів. Це набагато менше зростання особистих доходів, яке  можна було б очікувати після підвищення частки сектора послуг у ВВП на 7,5 процентних пунктів і частки міського населення з високими зарплатами в складі населення на 7,3 процентних пунктів за той же період.

Така розбіжність пояснюється, головним чином, дирявою системою соціального захисту, яка стимулює високий рівень збереження на чорний день з-за страхів за майбутнє. Тим самим, гальмує рост дискреційного споживання. Хоча Китай зберігає вірність стратегії подальшої урбанізації та розвитку сфери послуг, Китай вирішив використати нові зовнішні джерела зростання, щоб компенсувати дефіцит внутрішнього попиту.

По-друге, глобальний натиск Китаю має багато рис старої моделі виробництва. Він дозволяє перенаправити надлишок внутрішніх потужностей, що викликає зростаючу тривогу, на задоволення інфраструктурних потреб проектів OBOR. При цьому він спирається на держпідприємства як двигуни даних інвестицій, що гальмує давно назрілі реформи в цьому роздутому  сегменті китайської індустрії.
Зворотньою стороною новоявленої підтримки виробничої моделі зростання стало зниження пріоритету стратегії зростання, заснованого на споживанні. У щорічній «Робочій доповіді» прем’єр-міністра Лі Кецяна (це програмний документ з питань економічної політики) акцент на структурній  трансформації, рухомої споживанням, знижується протягом вже двох років (в 2016 та 2017 років роках ця задача була поставлена ​​на третє місце, при цьому так звані заходи на боці ринкової пропозиції отримали вищий пріоритет).

По-третє, новий глобальний підхід Китаю відображає переробку державного управління. Консолідація внутрішньої сили – це лише частина історії. Особливо важливим є зміна ухвалення економічних рішень від State Council’s National Development and Reform Commission (NDRC) Party-based Leading Small Groups (Комісії з національного розвитку та реформи (НДРК) Державної ради до провідних партійних малих груп), як і антикорупційна кампанія, підвищена цензура в Інтернеті та нові правила щодо non-governmental organizations (NGOs) (неурядових Організації (НУО)). Іронія такої централізації влади безпомилкова. Зрештою, Xi випустив ранні обіцянки розірвати глибоко вкорінені владні блоки, а реформи третього Пленуму в листопаді 2013 року підкреслили популяризацію більш рішучої ролі на ринках.

Але є навіть більш глибока іронія для нового глобального поштовху Китаю. Вона протікає проти зерна популістського антиглобалістського негативу, що  виробляється в багатьох розвинутих країнах. Як економіка, орієнтована на виробників, Китай давно є найбільшим бенефіціаром глобалізації – як з точки зору зростання експорту, так і скорочення бідності, що виникає завдяки поглинанню надлишкової робочої сили. Цей підхід стримувався зростаючим внутрішнім дисбалансом Китаю, посткризовим уповільненням світової торгівлі та збільшенням орієнтованого на Китай протекціонізму. Як наслідок, нові спроби Китаю отримати збільшений важелі впливу від глобалізації не мають серйозних викликів власним.

Більш глобальний Китай також має важливі наслідки зовнішньої політики Китаю. Територіальні суперечки в Південно-Китайському морі виявилися особливо великими, але сліди Китаю в Африці та Латинській Америці також привертають увагу до уваги. Ця нова стратегія породжує, мабуть, найбільшою проблемою всіх – чи наповнює Китай гегемонізм, створений ізоляціоністським підходом”America first”  президента США Дональда Трампа.

Коротко кажучи, Наступний Китай формує свою зовнішність більш орієнтовану, більш напористу та більш орієнтовану на владу, ніж я передбачав, коли почав викладати цей курс у 2010 році. У той же час, як видається, менша прихильність ринку, На основі реформ, що включає приватне споживання та реструктуризацію державних підприємств. Присяжні не визначають, чи це змінює кінцевий пункт китайського перебалансу. Я сподіваюсь, це не так. Але саме це робить цікавішим для навчання прикладного курсу, де фокус завжди є рухомою метою.

Support Press FreedomДовідка про автора статті. STEPHEN S. ROACH, former Chairman of Morgan Stanley Asia and the firm’s chief economist, is a senior fellow at Yale University’s Jackson Institute of Global Affairs and a senior lecturer at Yale’s School of Management. He is the author of Unbalanced: The Codependency of America and China.

Джерело: Rethinking the Next China

Китайці їдуть у Одесу і на окупований Кримський півострів




Як повідомило агенство Сіньхуа з Києва 14 лютого, за офіційними даними Державної служби статистики України, число китайських туристів в Україну зросло до 10-річного максимуму в 2016 році на тлі лібералізації візового режиму і прискорення співпраці між двома країнами.

Україна 20555 відвідали китайських громадян, в тому числі 19599 з материкової частини Китаю, в порівнянні з 13602 відвідувачами рік тому.

Цьому сприяло і те, що в червні 2016 року Україна почала видавати візи для в’їзду на 15-денний період для китайських бізнесменів і туристів по їх прибуттю в аеропорт Бориспіль, якщо у них є документ, що підтверджує ділову або туристичну мету поїздки.

Чотири місяці по тому, візова політика прибуття була продовжена до аеропорту Одеси, адже Одеса є найважливішим портовим містом України.

Збільшенню кількості китайських туристів в Україну сприяло також зменшення гостроти ситуації на південному сході України, викликане російським вторгненням і окупацією Кримського півострова України, частини Луганської та Донецької областей.

По даним російського джерела “Туристическая Ассоциация «Мир без границ»”, у Російській Федерації кількість туристів з Китаю виросла в 2…6 разів. Число безвізових групових поїздок з Китаю за 2010-2015 рр. виросло в 6,2 рази: з 87 тисяч у 2010 році до 537 тисяч у 2015 році. Частка безвізових групових туристів в загальному числі в’їзного турпотоку з Китаю виросло з 55,2% у 2010 році до 79,3% в 2015 році, а у 2016 році зросло орієнтовно на 50% порівняно з 2015 роком. Китайські туристи відвідують в основному Москву, Санкт-Петербург  та приморські прикордонні райони.

Китайські туристи на Червоній площі в Москві

Як відзначили російські ЗМІ, 9 вересня, перша офіційна група група китайських туристів прибула на окупований Кримський півострів України. Як повідомляють ЗМІ РФ основною і головною метою китайських туристів є відвідування “російського Криму” і ознайомлення з півостровом. У подібних заявах ЗМІ РФ розкривається весь нацизм і хамство “русского мира”, який втягує і китайців в свої злочини проти сусідів.

Китайські туристи на території окупованого Кримського півострову
Китайські туристи на території окупованого Кримського півострову України

Напевно, китайці вже вважають Кримський півострів своєю майбутньою власністю, яку вони отримають за свої кредити. Але китайці повинні пам’ятати, що юридичні дії на окупованій території Кримського півострова будуть незаконними і мати інші негативні наслідки. Китайці повинні поважати міжнародне право.


Пошук по сайту

Це сторінка спеціального  пошуку по сайту china-ukraine.info – по всіх сторінках і записах, на всіх мовах.