Шрот соняшника – стратегічний ресурс України і чому він життєво важливий для світу

Шріт або шрот (нім. Schrot — «дріб», «дрібні обрізки») — твердий залишок насіння олійних культур після вилучення з нього олії екстракційним способом – це побічний продукт виробництва олій із різних олійних рослин, отриманий після екстрагування олій розчинниками.

Внаслідок пресування насіння залишається макуха. Хоч більшість олії виділяється під час пресування, але в макусі її вміст усе ще становить до 10 %. Для остаточної екстракції олії з макухи використовують органічні розчинники після обробки якими в насінні залишається лише 1,5-2 % олії. Оце почавлене та знежирене насіння і є шротом.

Залежно від початкової сировини розрізняють таки види шроту: соняшниковий, соєвий, ріпаковий (камоловий), арахісовий, гірчичний, конопляний, кукурудзяний та інші види шротів.

Шрот використовується перш за все як високопротеїнова добавка для виробництва кормів для худоби та птиці, оскільки багатий на рослинні білки, клітковину, вітаміни Е та В, калій, фосфор та інші мінеральні речовини.

За обсягами виробництва соняшникового шроту Україна входить в трійку лідерів разом з Аргентиною та Росією. Світове виробництво становить понад 9 мільйонів тон, з яких понад 40 % припадає на вказану трійку. Лідером є Аргентина яка до того ж експортує 90 % обсягів виробництва, що становить біля половини світового експорту. Україна експортує близько 700 тисяч тон, тобто понад половину шроту отриманого підприємствами олійної промисловості. Росія виробляє біля мільйона тон шроту, але практично увесь споживає на внутрішньому ринку, при цьому регулярно імпортує шрот з України. Досить значні обсяги виробництва шроту в Китаї— близько 400 тисяч тон, але практично увесь він споживається на внутрішньому ринку країни.

Оскільки найбільшим виробником та споживачем соєвого шроту є США, то саме тамтешні ціни впливають на увесь світовий ринок. Торгівці усього світу орієнтуються на ціни Чікагської торгової біржі (Chicago Board Of Trade). Ціни тамтешніх ф’ючерсів визначають світові ціни на шрот на середньострокові терміни.

Оскільки США практично не експортують соєвий шріт, то Європа імпортує цю продукцію з Аргентини та Бразилії. Тому ціни в Європі визначаються в Ротердамі де торгують імпортним шротом з Південної Америки. Ціни на шрот європейського виробництва, соєвий та ріпаковий, орієнтуються на ціни в Гамбурзі бо Німеччина є найбільшим виробником.

Країни віддалені від Ротердаму, наприклад Польща, Угорщина, країни Балтії та деякі країни Середземномор’я активно купують соняшниковий український шрот який за якістю не поступається аргентинському, а його транспортування помітно дешевше

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/Шріт

у 2018 році у КНР зіставлений список з реєстраційною інформацію про об’єкти, які виробляють соняшниковий шрот (соняшникову їжу) для експорту до Китаю. У цьому списку 24 об`єкти, всі з України.

Отже, Україна має життєво важливі для світу потужності вирощування соняшника, соняшникової олії і шроту. Адже населення планети росте і йому потрібне харчування, особливо це важливо для Китаю і Індії, інших країн. Це значна сфера прибутків для України і українці повинні цим скористатися. Найбільшим виробником та споживачем соєвого шроту є США, тому торговці усього світу орієнтуються на ціни Чікагської торгової біржі (Chicago Board Of Trade). Ціни тамтешніх ф’ючерсів визначають світові ціни на шрот.