На аналітичному сайті project-syndicate.org в травні 2017 року опублікована стаття Rethinking the Next China (Наступний Китай – Переосмислення), автором якого є Stephen S. Roarch, колишній голова Morgan Stanley Asia та головний економіст фірми, старший науковий співробітник Yale University’s Jackson Institute of Global Affairs і старший викладач Yale School of Management. Він є автором книги, вартістю $ 40 Unbalanced: The Codependency of America and China (Розбалансування: співзалежність Америки і Китаю)

Читання статті Stephen Roarch, Rethinking the Next China (Наступний Китай – Переосмислення) на погляд редакції нашого сайту показує, що автор (американець) з різних причин не розкрив ряд особливостей КНР, які краще видно з України, Росії та колишнього пострадянського простору – у разі застосування геополітичного аналізу з урахуванням історичних, економічних, військових та інших аспектів. Крім того, на наш погляд, Stephen Roarch не точно акцентує погляди та дії президента Трампа про необхідність повернення до політики “ізоляціонізма” США або “Америка вище всього”. Проте, у даній статті Stephen S. Roarch визнає, що помилився з деякими прогнозами щодо Китаю в 2014 році і прогнози потрібно змінити в зв’язку з змінюється поведінкою прогнозу об’єкта (КНР). Очевидно, що якщо шановний автор допустив помилку щодо прогнозу поведінки Китаю у 2014 році, то могла бути допущена помилка щодо прогнозу в 2017 році, і так далі. Тому оцінки S. Roarch дуже цікаві і корисні, проте їх не можна вважати істиною останньої інстанції, особливо щодо повноти всіх факторів.

Точність геополітичного аналізу перспектив КНР має величезне значення для світу, більшості країн і людей, тому на сайті передбачена публікація статті “Наступний Китай – погляд з пострадянського простору”. Ну, а поки, у цій статті приводиться текст статті з видання project-syndicate.org, включаючи зображення-посилання для переказу грошей на підтримку даного проекту (Stephen S. Roarch, Support Press Freedom)

Stephen Roarch, Наступний Китай – переосмислення (Rethinking the Next China)

На протязі останніх семи років я читаю в Йельському університеті популярний курс під назвою «Наступний Китай». З самого початку основна увага в цьому курсі виділялася перехідному періоду в сучасній китайській економіці, а саме, її зсуву від моделі виробника, яка довгий час була успішною, до моделі, що спирається більшою мірою на споживання домогосподарств. В цих лекціях розглядаються також загрози та перспективи, що виникають під час цього розбалансування, та її наслідки для стабільного розвитку економіки Китаю та світу в цілому.

Багато важливих елементарних ключових блоків перехідного процесу в Китаї стали на своє місце (особливо це стосується швидкого зростання сектора послуг і прискорення процесу урбанізації), однак зараз спостерігається незмінний новий і дуже важливий поворот. Китай, схоже, став зміщуватися з місця адаптера глобального процесу до місця його водія, двигуна. Новий Китай підвищує ставки на свій зв’язок з інтегрованим світом, завдяки чому з’являється новий набір ризиків та перспектив (виділено у цій статті).

Ознаки цього повороту з’явилися ще кілька років тому. Ці стратегічні зміни є відбитком особистого лідерства голови КНР Сі Цзіньпіна, зокрема його уваги до ідеї «Китайської мрії». Спочатку ця мрія була чимось на кштал націоналістичної мантри: омоложення (відновлення) сил, завдяки яким Китай поверне свою колишню роль на глобальній сцені, відповідно до статусу другої за розмірами економіки світу.

Однак зараз «Китайська мрія» набуває форми конкретного плану дій, в центрі якого знаходиться програма One Belt, One Road (OBOR) (Один пояс, одна дорога (ОБОР)). Це амбітна, панрегіональна ініціатива в сфері інфраструктури, яка поєднує економічну допомогу з демонстрацією геостратегічної сили і спирається на новий набір китаєцентричних фінансових установ – Asian Infrastructure Investment Bank (AIIB) (Азіатський банк інфраструктурних інвестицій), New (BRICS) Development Bank (Новий банк розвитку країн БРІКС), Silk Road Fund (фонд «Шовковий шлях»). Для тих з нас, хто вивчає економічну трансформацію Китаю, такий розвиток подій важко назвати тривіальним. І хоча перехідний процес продовжується, я б зробив акцент на трьох наступних висновках за цим приводом.

По-перше, Китай не здійснив повного розвороту. Я – економіст, і мені властиво робити надто велику увагу на економічних моделях і відповідне допущення, оскільки влада може перемикатися з однієї моделі на іншу. Однак реальність не така чорно-біла – ні в Китаї, ні в будь-якій іншій країні.

Керівництво Китаю, по суті, визнає, що стратегія зростання, основана на споживанні, виявилася важчою в реалізації, ніж передбачалося з самого початку. З 2010 року частка споживання у ВВП зросла всього на 2,5 процентних пунктів. Це набагато менше зростання особистих доходів, яке можна було б очікувати після підвищення частки сектора послуг у ВВП на 7,5 процентних пунктів і частки міського населення з високими зарплатами в складі населення на 7,3 процентних пунктів за той же період.

Така розбіжність пояснюється, головним чином, дирявою системою соціального захисту, яка стимулює високий рівень збереження на чорний день з-за страхів за майбутнє. Тим самим, гальмує рост дискреційного споживання. Хоча Китай зберігає вірність стратегії подальшої урбанізації та розвитку сфери послуг, Китай вирішив використати нові зовнішні джерела зростання, щоб компенсувати дефіцит внутрішнього попиту.

По-друге, глобальний натиск Китаю має багато рис старої моделі виробництва. Він дозволяє перенаправити надлишок внутрішніх потужностей, що викликає зростаючу тривогу, на задоволення інфраструктурних потреб проектів OBOR. При цьому він спирається на держпідприємства як двигуни даних інвестицій, що гальмує давно назрілі реформи в цьому роздутому сегменті китайської індустрії.
Зворотньою стороною новоявленої підтримки виробничої моделі зростання стало зниження пріоритету стратегії зростання, заснованого на споживанні. У щорічній «Робочій доповіді» прем’єр-міністра Лі Кецяна (це програмний документ з питань економічної політики) акцент на структурній трансформації, рухомої споживанням, знижується протягом вже двох років (в 2016 та 2017 років роках ця задача була поставлена на третє місце, при цьому так звані заходи на боці ринкової пропозиції отримали вищий пріоритет).

По-третє, новий глобальний підхід Китаю відображає переробку державного управління. Консолідація внутрішньої сили – це лише частина історії. Особливо важливим є зміна ухвалення економічних рішень від State Council’s National Development and Reform Commission (NDRC) Party-based Leading Small Groups (Комісії з національного розвитку та реформи (НДРК) Державної ради до провідних партійних малих груп), як і антикорупційна кампанія, підвищена цензура в Інтернеті та нові правила щодо non-governmental organizations (NGOs) (неурядових Організації (НУО)). Іронія такої централізації влади безпомилкова. Зрештою, Xi випустив ранні обіцянки розірвати глибоко вкорінені владні блоки, а реформи третього Пленуму в листопаді 2013 року підкреслили популяризацію більш рішучої ролі на ринках.

Але є навіть більш глибока іронія для нового глобального поштовху Китаю. Вона протікає проти зерна популістського антиглобалістського негативу, що виробляється в багатьох розвинутих країнах. Як економіка, орієнтована на виробників, Китай давно є найбільшим бенефіціаром глобалізації – як з точки зору зростання експорту, так і скорочення бідності, що виникає завдяки поглинанню надлишкової робочої сили. Цей підхід стримувався зростаючим внутрішнім дисбалансом Китаю, посткризовим уповільненням світової торгівлі та збільшенням орієнтованого на Китай протекціонізму. Як наслідок, нові спроби Китаю отримати збільшений важелі впливу від глобалізації не мають серйозних викликів власним.

Більш глобальний Китай також має важливі наслідки зовнішньої політики Китаю. Територіальні суперечки в Південно-Китайському морі виявилися особливо великими, але сліди Китаю в Африці та Латинській Америці також привертають увагу до уваги. Ця нова стратегія породжує, мабуть, найбільшою проблемою всіх – чи наповнює Китай гегемонізм, створений ізоляціоністським підходом”America first” президента США Дональда Трампа.

Коротко кажучи, Наступний Китай формує свою зовнішність більш орієнтовану, більш напористу та більш орієнтовану на владу, ніж я передбачав, коли почав викладати цей курс у 2010 році. У той же час, як видається, менша прихильність ринку, На основі реформ, що включає приватне споживання та реструктуризацію державних підприємств. Присяжні не визначають, чи це змінює кінцевий пункт китайського перебалансу. Я сподіваюсь, це не так. Але саме це робить цікавішим для навчання прикладного курсу, де фокус завжди є рухомою метою.

Довідка про автора статті. STEPHEN S. ROACH, former Chairman of Morgan Stanley Asia and the firm’s chief economist, is a senior fellow at Yale University’s Jackson Institute of Global Affairs and a senior lecturer at Yale’s School of Management. He is the author of Unbalanced: The Codependency of America and China.

Джерело: Rethinking the Next China

Вас може зацікавити:

Геополітичні орієнтири України за оцінкою Синьхуа – у виступі Президента Порошенка на День Конституції України

Китай і Україна, виступ Президента України Порошенка на День Конституції України

Агенство Синьхуа відзначило слова Президента України Петра Порошенка під часRead more…

Карта сайту china-ukraine.info

Це карта україномовних публікацій сайту “Китай і Україна” (https://china-ukraine.info/uk/home-2/) [wp_sitemap_page]

Latest Posts

КНР і РФ за рахунок війни в Україні досягли рекордного росту торгівлі на 26,3% у 2023 році

Xi Jinping and Putin, taken in Brasilia on November, 2019. AP - Photography by Ramil Sitdikov

У 2023 році обсяг торгівлі між Китаєм і Росією досяг рекордного рівня. Митниця Китаю заявила, що торгівля товарами та послугами двох країн у 2023 році склала близько 240,1 мільярда доларів США,…

Особливості Пекінської качки для багатих і бідних

Качка символізує ясність, сім’ю, любов, пильність, інтуїцію, виховання, захист, почуття, самовираження, рівновагу, адаптацію, витонченість і силу . Символіка качки тісно пов’язана з символікою води, яка розповідає про таємницю, магію та…

Росія – смертельно небезпечна для світу жорстока і винахідлива держава-терорист

Фото результат російського обстрілу школи в Україні

29.12.2023 – Росія запустила по містам України 158 ракет та дронів убивць. Атаку Росія почала з нічних пусків тридцяти шести іранських дронів “шахед”. Потім російські агресори підняли у повітря для…

JD.com виграв позов проти Alibaba за «вибір одного з двох» і отримав 1 мільярд юанів компенсації

Як повідомляє JD Blackboard, 29 грудня Вищий народний суд Пекіна виніс рішення першої інстанції у справі «виберіть один» JD.com проти Zhejiang Tmall Network Co., Ltd., Zhejiang Tmall Technology Co., Ltd.…

Автор: admin

У 1980-х роках активно вивчав КНР, запрошувався для циклу аналітичних доповідей на китайську тематику аудиторією більше ніж 100 чоловік. Доповіді отримували високі оцінки. Переглянути всі записи автора admin

2 коментаря для “Наступний Китай – Переосмислення, локальний погляд із США Stephen S. Roarch”

Владимир :

21.07.2017 о 21:29

Статья нуждается в очень большом дополнении. И по-моему, ситуация из США смотрится недостаточно ясно. Автор не использует военно-политическую информацию с евразийского пространства, что очень сильно снижает ценность аналитики для принятия решений
editor :

23.01.2018 о 11:57

Гарна стаття, проте як і всі інші, може бути доповнена. Та й здається, автор не претендує на істину останньої інстанції і визнає свої минулі помилки у деяких прогнозах. Не дивлячись на це, стаття є обовязковою для читання – щоб сформувати повну базу знань по даній тематиці.