Китай та Індія очолюють ТОП-10 імпортерів агропродукцуії з України у 2019

У липні 2019 року в.о. міністра в.о.Міністра у Міністерство аграрної політики та продовольства України опублікувала інфографіку експорту  агропродукції з України.

До ТОП-10 країн – найбільших імпортерів української агропродукції увійшли:

  1. Китай ($794,9 млн, >1,38 млрд. людей)
  2. Індія ($740,9 млн, >1,33 млрд. людей)
  3. Єгипет ($737,4 млн, >0,097 млрд. людей)
  4. Туреччина ($683,7 млн, >0,082 млрд. людей)
  5. Нідерланди ($640,8 млн, >0,017 млрд. людей)
  6. Іспанія ($502,8 млн, >0,046 млрд. людей)
  7. Італія ($333,3 млн, >0,046 млрд. людей)
  8. Польща ($300,6 млн, >0,037 млрд. людей)
  9. Білорусь ($278,8 млн, >0,09 млрд. людей)
  10. Німеччина ($250,3 млн, >0,083 млрд. людей)

Логічно, що Китай і Індія очолюють ТОП-10 імпортерів української агропродукції. У 2019 Китай почала обганяти Індію у експорті  агропродукції з України.

Дивно, що Білорусь з населенням біля 9 мільйонів людей імпортує більше агропродукції з України ніж Німеччина з населенням більше ніж 83 мільойни людей.

ТОП-10 імпортерів українського зерна за підсумками 2019 року:

  1. Єгипет (закупив зерна у 2019 році на $1311 млн – на 97% більше, ніж у 2018 році) – частка у загальному експорті цього виду сільськогосподарської продукції склала 13,6%.
  2. Китай ($859 млн – на 56% більше, ніж у 2018 році) – 8,9%
  3. Іспанія ($765 млн – на 19% більше ніж у 2018) – 7,9 %
  4. Туреччина ($718 млн. У 2018 закупила українського зерна на $184 млн) – 7,5 %
  5. Бангладеш ($421 млн) – 4,4 %
  6. Ізраїль ($317 млн) – 3,3 %
  7. Нідерланди ($624 млн)
  8. Індонезія ($538 млн)
  9. Туніс ($293 млн)
  10. Італія ($283 млн)

Як повідомив у лютому  міністр економіки Тимофій Милованов, в урядовій стратегії економічного зростання України агросфера є однією з найуспішніших галузей економіки в Україні (IT, агро, хімічне виробництво та фармацевтика). Відповідно до стратегії, факторам успіху агросфери в Україні є такі:

  • високий рівень інтеграції у глобальні ланцюги доданої вартості
  • значний зовнішній попит
  • значний земельний потенціал
  • сприятливі кліматичні умови
  • висока рентабельність вирощування у рослинництві
  • низька вартість робочої сили

Хоча урожай зернових культур в Україні в 2019 році склав 75,1 мільйона тонн, що на 4 мільйони тонн більше, ніж роком раніше, проте заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Висоцький  вважає, що погодні умови сприятливі для зернових – зважений прогноз врожаю в діапазоні 65-70 млн тонн у 2020 році (менше на 5-10 млн тонн ніж у  2019 році).

Китай є найбільшим імпортером української агропродукції, експорт якої зростає

П’ять найбільших країн-імпортерів української сільгосппродукції:
Китай, >1,3 млрд. людей – (8,6%), Єгипет, ~0,091 млрд. людей – (7,5%), Нідерланди, >0,017 млрд. людей – (7,1%), Індія, >1,3 млрд. людей – (7,1%), Туреччина, >0,08 млрд. людей – (6,7%).

Як витікає із інформації, оприлюдненої Міністерства аграрної політики України, Китай увійшов до ТОП-5 країн-імпортерів аграрної продукції  і очолює цей список.

П’ять найбільших країн-імпортерів української сільгосппродукції:

  1. Китай, >1,3 млрд. людей – (8,6%),
  2. Єгипет, ~0,091 млрд. людей – (7,5%),
  3. Нідерланди, >0,017 млрд. людей – (7,1%),
  4. Індія, >1,3 млрд. людей – (7,1%),
  5. Туреччина, >0,08 млрд. людей – (6,7%).

Як видно з розподілу інших 4-х місць рейтингу, український експорт аграрної недостатньо системний і зрозумілий. Невеличкі Нідерланди імпортують агропродукції більше ніж Індія…

За період січень-вересень 2019 року експорт продукції аграрної галузі склав 15 775,6 млн дол. США, що на 21,5% або 2 795 ,9 млн дол. США більше, ніж за відповідний період 2018 року. Загалом, зовнішньоторговельний обіг продукції агропромислового комплексу за звітний період досяг 19 979,4 млн дол. США, що на 18,6% більше, ніж за аналогічний період 2018 року.

Регіональна структура  експорту аграрної продукції була такою:

  • країн Азії – 41,4% (6 529 млн дол. США);
  • країн ЄС – 33,9% (5 344,2 млн дол. США);
  • африканських країн – 15,2% (2 400,5 млн дол. США);
  • країн СНД – 6,6% (1 045,2 млн дол. США);
  • США – 0,4% (66,4 млн дол. США);
  • інших країн – 2,5% (390,2 млн дол. США).

Найвагомішими чинниками позитивного сальдо сільськогосподарської продукції залишаються зернові культури – 43,3%, олії – 20,8% та насіння олійних культур – 10,5%.

Загалом, за підсумками 9 місяців поточного року зросли обсяги експорту:

  • продукції рослинництва – на 22,9% (кукурудзи – на 61,3%пшениці – на 26%, насіння ріпаку – на 30,6%, макухи та інших твердих відходів, одержаних під час добування соняшникової олії – на 22,6%, макухи та інших твердих відходів соєвої олії – в 2,2 рази, ячменю – на 24,5%, сої – на 14%, олії соєвої – на 56,3%, олії соняшникової – на 1,9%, тютюну та виробів з нього – на 13,6%,
  • продукції тваринництва – на 5,7% (м’яса та субпродуктів домашньої птиці – на 15,3%, молока згущеного – на 36,5%, меду – на 26,4%, яєць птиці – на 13,9%, живої ВРХ – на 34,5% та ін.).

При цьому обсяги експорту продукції рослинництва становили 93,1% всього експорту сільгосппродукції, а тваринницької продукції – 6,9%.

Україна продала Китаю у 3 рази більше соняшникової олії ніж Росія

За 7 місяців поточного МР Україна поставила 76,4 тис. тон соняшникової олії в КНР, а Російська Федерація – 25,8 тис. тон. Це навіть в умовах російської окупації Кримського півострова України і частини Донецької і Луганської областей України.

Як повідомив старший трейдер Стівен Лі Фенг Жоу (Китай) на конференції Black Sea Oil Trade 2019,  Україна є найбільшим постачальником соняшникової олії в Китай. За 7 місяців поточного МР Україна поставила 76,4 тис. тон соняшникової олії в КНР, а Російська Федерація – 25,8 тис. тон. Це навіть в умовах російської окупації Кримського півострова України і частини Донецької і Луганської областей України.

За даними експерта, тим не менш імпорт товарів з Росії в Китай зростає, так як країна ввела нові правила безмитної торгівлі з РФ.

«У цілому обсяг ринку рослинних масел в Китай становить близько 40 млн т (з них 36 млн т – для харчового споживання), і в останні роки ринок зростає на 1-2% на рік. Соєва олія займає 42% в загальному обсязі споживання, рапсове масло – 24%, пальмова олія – 13% », – зазначив Стівен Лі Фенг Жоу.

За його словами, в поточному році Китай збільшив імпорт пальмової олії майже на 1 млн тон – через зростання цін на соєву олію. При цьому імпорт ріпакової олії скоротився на 0,4 млн т внаслідок торгової війни з США.

Експерт вказав, що в 2019 р зросло споживання та імпорт соняшникової олії в країні. Хоча його частка в загальному обсязі споживання невелика – 3%. Якщо в минулому МР Китай імпортував 0,8 млн т соняшникової олії, то в цьому більше – 1 млн т.

«Зростанню споживання соняшникової олії сприяє розвиток здорового способу життя споживачів. Китайські родини прагнуть використовувати кукурудзяну і соняшникову олії. Але в зв’язку з тим, що країна припиняє субсидування виробництва кукурудзяної олії, ціни на нього зростуть, що в свою чергу буде стимулювати збільшення споживання соняшникової олії в Китаї », – підсумував трейдер ЄУТР.

За словами генерального директора асоціації «Укроліяпром» Степана Капшука, за 20 років в олієжирову галузь України інвестовано $ 350 млн.

Джерело

Найбільші інвестори з Китаю цікавляться інфраструктурою чорноморських портів України

5 липня морські порти Одеса та Чорноморськ відвідали представники Державного комітету з розвитку і реформ Китайської Народної Республіки і найбільших китайських компаній, що займаються реалізацією масштабних інфраструктурних проектів по всьому світу. Глава Адміністрації морських портів України (АМПУ) Райвіс Вецкаганс обговорив з учасниками китайської делегації можливості участі їх компаній в реалізації інвестиційних проектів в портах Одеса, Южний, Чорноморськ, Херсон, Ольвія і Рені.

Китайським інвесторам були представлені чотири концесійних проекти:

  • поромний комплекс в порту Чорноморськ,
  • ДП «Стивідорна компанія Ольвія»,
  • ДП «Херсонський морський торговельний порт»,
  • ДП «Южний морський торговельний порт».

А також китайським інвесторам представлені інвестиційний проект розвитку пасажирського терміналу в Одеському порту і будівництва міжнародної автомагістралі М14, що з’єднує порти Херсона, Миколаєва та Одеси.

Райвіс Вецкаганс зазначив, що китайські компанії вже зараз активно беруть участь і стають переможцями відкритих конкурсів на реалізацію великих інфраструктурних проектів АМПУ. Зокрема, China Harbour Engineering Company Ltd виконує роботи з днопоглиблення в порту «Южний», а з серпня 2018 року почне працювати і в порту «Чорноморськ». Що стосується обробки вантажів, то за цим напрямом двостороннє співробітництво не обмежується імпортом китайських товарів в Україну морським шляхом. Через наші порти китайський бізнес також здійснює поставку української продукції і транзитних вантажів в КНР, забезпечує необхідною сировиною свої підприємства на території Європейського союзу.

Чорноморські порти України мають низку переваг для китайського бізнесу — вони можуть бути інтегровані в нові маршрути Шовкового шляху для доставки вантажів з Китаю в ЄС і назад, як виключно морським шляхом, так і з використанням автомобільного залізничного і морського транспорту. Досвід китайських компаній в реалізації великих інфраструктурних проектів по всьому світу буде дуже корисний для розвитку і модернізації українських портів. Інвестори отримають можливість більш ефективно обробляти існуючий вантажопотік і залучати нових вантажовідправників»,— упевнений глава АМПУ.

В рамках візиту китайської делегації детально обговорювалися терміни проведення концесійних конкурсів по портам «Южний», «Херсон», «Ольвія», а також можливі моделі фінансування проектів, як на умовах державно-приватного партнерства, так і в рамках спеціальної економічної зони в Рені та інші формати співпраці.

На зустрічі із заступником голови Одеської обласної державної адміністрації Світланою Шаталовою представники китайського бізнесу обговорили можливість інвестицій в реалізацію проекту «Одеський індустріальний парк» та СЕЗ «Рені». «Одеська область займає лідируючі позиції розвитку економіки серед регіонів України. Ми готові запропонувати інвесторам цікаві бізнес-проекти та сподіваємося на подальшу плідну та результативну співпрацю», — зазначила заступник Світлана Шаталова.

«Нас дуже зацікавили проекти, пов’язані з українськими портами «Южний», «Херсон», «Рені». Ми плануємо їх детально проаналізувати, щоб визначитись з можливістю та форматом участі китайських компаній в їх реалізації,— підкреслив, коментуючи підсумки візиту, директор Департаменту міжнародного співробітництва Державного Комітету з розвитку і реформ КНР Ван Дзяньдзюнь.— Ми готові обговорювати різні моделі фінансування цих проектів, зокрема й ті, що не потребують надання обов’язкових державних гарантій. На наш погляд, перспективною може бути модель концесії, умови якої ми хочемо ретельно опрацювати з нашими українськими партнерами»,— додав голова китайської делегації.

До складу китайської делегації, що відвідала українські порти, увійшли представники таких великих компаній і фінансових інститутів як Industrial and Commercial Bank of China, Exim Bank, China Gezhouba Group International Engineering Co. Ltd., China Communications Construction Company Ltd. (International), China Road and Bridge Corporation, Сhina state construction engineering corporation, China Harbour Engineering Company Ltd., China Airport Construction Group Corporation, China Railway Construction Corporation. Загальний обсяг капіталізації цих компаній перевищує 600 млрд дол.

Довідка про Райвіс Вецкаганс, керівник Державного підприємства України «Адміністрація морських портів України»:

Стаж роботи Райвіса Вецкаганса — 21 рік, з яких 16 років на керівних позиціях в сфері управління компаніями сектору транспорту і логістики, пароплавства та фінансових послуг. Починаючи з 2002 року Райвіс Вецкаганс  протягом восьми років був фінансовим директором АТ «Вентспілський торговий порт», холдингу «VK Tranzits», а також АТ «Латвійське пароплавство». З 2010 по 2016 рр. керував стивідорними компаніями (портовими  операторами: «Ризький центральний термінал», «Ризький контейнерний термінал» і «Ризький вугільний термінал». З січня 2017 року очолює Державне підприємство ” Адміністрація морських портів України”. В його обов’язки входить затвердження ключових фінансових, стратегічних і кадрових рішень як в центральному апараті, так і в філіях АМПУ. Освіта Райвіса Вецкаганса: у 1997 році закінчив Латвійський університет (м. Рига), де здобув економічну освіту. У 1999 році в тому ж навчальному закладі отримав ступінь магістра в галузі соціальних наук.

Джерело: сайт AMПУ 

Зауваження

  1. Дуже дивно і обурливо, що логотипом сайту державного підприємства “Адміністрація морських портів України” є синьо-біло-червоний логотип,  який візуально зв`язаний з російським триколором.
  2. У статті та в інших публікаціях використовується дезінформуюча назва “Глава Адміністрації морських портів України (АМПУ)”, а варто використовувати – Глава державної  адміністрації морських портів України (АМПУ), або Глава державного підприємства “Адміністрація  морських портів України”.
  3. Дивно і обурливо, стаття про візит китайської делегації на сайті ДП АМПУ є на українські і російській мовах, проте відсутня на англійській мові…
  4. Дивно,що громадянин Латвії від імені України вирішує питання з провідними компаніями Китаю про мільярндні інвестиції в державну сферу України…
  5. Україні практично не потрібен неякісний китайський ширпотреб, але Китаю і багатьом іншим країнам щороку потрібні десятки мільйонів тон українського продовольства та інших товарів. Для прикладу, у 2017-2018 маркетингових роках Україна експортувала більше ніж 41 мільйон тон зернових, яким можна прогодувати більше ніж 100 мільйонів людей.
  6. Китай фактично підтримує в ООН і Раді Безпеки ООН російську гібридну агресію проти України, захоплення Росією сільськогосподарських земель України, блокування Росією короткого залізничного шляху з Китаю через Казахстан і Україну в Євросоюз. Зерновий контракт китайських компаній з ДПЗКУ напередодні гібридної військової агресії РФ проти України ледве не втягнув Україну у мільярдні борги перед Китаєм та рейдерське захоплення китайськими компаніями зернової інфраструктури ДПЗКУ.
  7. Китай отримав від України програму авіаносців і майже готовий авіаносець по ціні нижче металолома (20 млн. доларів), унаслідок чого  українці не отримали від цього ніякого зиску, а китайці пишаються вже другим авіаносцем українського походження.
  8. Китайці намагаються обурливо оманним шляхом захопити і вивезти до Китаю завод МоторСіч, технології виробництва авіадвигунів і провідних спеціалістів. Цю спробу ввічливо призупинила СБУ. Необхідно зазначити, що в КНР прийнятий закон про іноземних інвесторів, яких у випадку виробництва на території КНР зобов`язують розкривати всі технології.
  9. Досвід показує, що китайські інвестори схильні вступати в корупційні зв`язки з чиновниками країни інвестування . Очевидно, що вказані на сайті ДП АМПУ активи цих інвесторів розміром 400 млрд. доларів дозволяють легко підкупити багато українських чиновників, у тому числі іноземців.
  10. За результатами візиту чиновники ДП АМПУ на чолі з латвійцем Райвісом Вецкагансом не обрахували розмір фінансової та іншої вигоди для України від китайських інвестицій і поінформували українців на своєму сайті, яку вигоду отримує держбюджет України, громадяни україни від китайських інвестицій і які загрози він несе. Адже за спиною китайців можуть стояти їх тісні стратегічні партнери – російські агенти від “російського світу”, “Новороссії”. Киай за допомогою фінансових і технологічних інвестицій практично вже перетворив Росію у свою провінцію.
  11. Варто враховувати, що можна увійти у китайську сферу співпраці по продовольству, проте вийти з неї неможливо, адже для китайців забезпечення продовольством більше 1,3 млрд. населення – це питання “життя і смерті” і керівництво КНР неодноразово наголошувало про необхідність жорсткого силового захисту своїх інтересів і транспортних шляхів, у тому числі “Один пояс один шлях”. Ці транспортні шляхи можеть використовуватися для швидкого перекидання військ і китайської техніки під прикриттям росіян.
  12. Китай вступив жорстоку конфронтацію з США, що стало наслідком крадіжок китайцями технологій у США і масових поставок до США за демпінговими цінами продукції, яка виготовлена за цими технологіями. Подібна ситуація є і в Євросоюзі. На відміну від КНР, США є дійсно стратегічним партнером для України і РЕАЛЬНО допомогає українцям протистояти російській гібридній воєнній агресії. Китай відмовився від частини сільськогосподарської продукції США і хоче замінити її українською продукцією, що може спричинити до конфлікту бізнес-інтересів українців з американцями, що не потрібно українцям.



Шрот соняшника – стратегічний ресурс України і чому він життєво важливий для світу

Шріт або шрот (нім. Schrot — «дріб», «дрібні обрізки») — твердий залишок насіння олійних культур після вилучення з нього олії екстракційним способом – це побічний продукт виробництва олій із різних олійних рослин, отриманий після екстрагування олій розчинниками.

Внаслідок пресування насіння залишається макуха. Хоч більшість олії виділяється під час пресування, але в макусі її вміст усе ще становить до 10 %. Для остаточної екстракції олії з макухи використовують органічні розчинники після обробки якими в насінні залишається лише 1,5-2 % олії. Оце почавлене та знежирене насіння і є шротом.

Залежно від початкової сировини розрізняють таки види шроту: соняшниковий, соєвий, ріпаковий (камоловий), арахісовий, гірчичний, конопляний, кукурудзяний та інші види шротів.

Шрот використовується перш за все як високопротеїнова добавка для виробництва кормів для худоби та птиці, оскільки багатий на рослинні білки, клітковину, вітаміни Е та В, калій, фосфор та інші мінеральні речовини.

За обсягами виробництва соняшникового шроту Україна входить в трійку лідерів разом з Аргентиною та Росією. Світове виробництво становить понад 9 мільйонів тон, з яких понад 40 % припадає на вказану трійку. Лідером є Аргентина яка до того ж експортує 90 % обсягів виробництва, що становить біля половини світового експорту. Україна експортує близько 700 тисяч тон, тобто понад половину шроту отриманого підприємствами олійної промисловості. Росія виробляє біля мільйона тон шроту, але практично увесь споживає на внутрішньому ринку, при цьому регулярно імпортує шрот з України. Досить значні обсяги виробництва шроту в Китаї— близько 400 тисяч тон, але практично увесь він споживається на внутрішньому ринку країни.

Оскільки найбільшим виробником та споживачем соєвого шроту є США, то саме тамтешні ціни впливають на увесь світовий ринок. Торгівці усього світу орієнтуються на ціни Чікагської торгової біржі (Chicago Board Of Trade). Ціни тамтешніх ф’ючерсів визначають світові ціни на шрот на середньострокові терміни.

Оскільки США практично не експортують соєвий шріт, то Європа імпортує цю продукцію з Аргентини та Бразилії. Тому ціни в Європі визначаються в Ротердамі де торгують імпортним шротом з Південної Америки. Ціни на шрот європейського виробництва, соєвий та ріпаковий, орієнтуються на ціни в Гамбурзі бо Німеччина є найбільшим виробником.

Країни віддалені від Ротердаму, наприклад Польща, Угорщина, країни Балтії та деякі країни Середземномор’я активно купують соняшниковий український шрот який за якістю не поступається аргентинському, а його транспортування помітно дешевше

Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/Шріт

у 2018 році у КНР зіставлений список з реєстраційною інформацію про об’єкти, які виробляють соняшниковий шрот (соняшникову їжу) для експорту до Китаю. У цьому списку 24 об`єкти, всі з України.

Отже, Україна має життєво важливі для світу потужності вирощування соняшника, соняшникової олії і шроту. Адже населення планети росте і йому потрібне харчування, особливо це важливо для Китаю і Індії, інших країн. Це значна сфера прибутків для України і українці повинні цим скористатися. Найбільшим виробником та споживачем соєвого шроту є США, тому торговці усього світу орієнтуються на ціни Чікагської торгової біржі (Chicago Board Of Trade). Ціни тамтешніх ф’ючерсів визначають світові ціни на шрот.