Після того, як Путін наказав нахабно вторгнутися на Україну в лютому минулого року, Росія зазнала низки жорстких санкцій з боку Європейського Союзу, США, Канади та інших країн. Але Сі Цзіньпін, як і раніше, називає Росію стратегічним союзником і надає явну та приховану допомогу агресорам. Явна допомога – це геополітична підтримка війни Росії в Україні. Менш очевидною є неявна матеріальна допомога, яку надає КНР російським окупаційним силам в Україні та військовій промисловості в Росії.
Усі бачили, що контрнаступ української армії просувався повільніше, ніж усі очікували. Як з’ясувалося, матеріальна підтримка Росії з боку Китаю дозволила Путіну зберегти свою військову машину та серйозно ускладнила великомасштабний контрнаступ України проти російських окупаційних сил.
Сі Цзіньпін дуже обережно допомагає Москві. Він уникнув перетину червоної лінії, приховавши від Росії смертоносну зброю. Однак масовий експорт будівельного обладнання, обладнання та промислової продукції з Китаю до Росії є ключем до підтримки працездатності російської воєнної промиловості. Володимир Путін відвідав Пекін минулого місяця, щоб взяти участь у форумі «Пояс і шлях» (раніше “Один пояс і один шлях”) та зустрітися із Сі Цзіньпіном.
Дані державної торгівлі, зібрані Атлантичною радою, великим аналітичним центром США, показують різке збільшення російського імпорту товарів подвійного призначення китайського виробництва. Ці матеріали відіграли важливу роль у зміцненні позицій російської окупаційної армії в Україні.
Німецьке ділове видання IntelliNews повідомило, що переважна більшість матеріалів, які ввозять Росія з Китаю, є легальною торгівлею і не підпадають під міжнародні санкції проти Росії.
Але будівельна техніка китайського виробництва допомогла російській армії зміцнити оборонні позиції на ранніх етапах російсько-української війни, особливо у будівництві потужних укріплень.
У доповіді Атлантичної ради зазначається, що експорт китайського обладнання в Росію запобіг розгрому російської армії.
У серпні та вересні 2022 року Україна досягла значного прогресу у протидії російській агресії, особливо в Харківській області. Зіткнувшись із катастрофою, російська армія почала будувати оборонні позиції. Вони встановили так звану «лінію Суровікіна» (командував окупаційними військами).
“У вересні експорт екскаваторів з Китаю до Росії збільшився більш ніж утричі порівняно з минулим роком, що збіглося з будівництвом лінії Суровікіна”, – йдеться у заяві Атлантичної ради.
У доповіді також йдеться про те, що великомасштабний імпорт Росією китайської техніки, у тому числі надважких вантажівок – це може допомогти російським військовим заводам виробляти техніку, необхідну для підтримки її бойових можливостей та логістичних ліній постачання.
Інтерпол видав ордер на арешт Путіна за звинуваченням у тероризмі. Разом із Путіним ордер на арешт був виданий і уповноваженому президента з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Як зазначає Reuters, згідно ордеру на арешт, Путін і Львова-Бєлова можуть бути заарештовані та передані МКС у будь-якій зі 123 країн, що ратифікували Римський статут.
Сонячна енергія є можливо, найперспективнішим і найефективнішим джерелом відновлюваної енергії, і вона швидко набуває популярності як основне джерело енергії для роботи. Ймовірно, що в майбутньому сонячна енергія стане домінуючим джерелом енергії для роботи, оскільки все більше компаній і організацій використовують це чисте та стійке джерело енергії.
Чому так важливо якнайшвидше переходити на відновлювані джерела енергії, наприклад, сонячну енергію, і яку користь цей перехід принесе бізнесу та навколишньому середовищу.
Першою і найважливішою вагомою причиною, чому життєво важливо переходити на відновлювані джерела енергії, може бути вплив на навколишнє середовище. Використання викопного палива, наприклад вугілля, нафти та природного газу, може бути основною причиною забруднення навколишнього середовища, викидів парникових газів і зміни клімату. Ці викиди сильно впливають на довкілля, спричиняючи несприятливі погодні умови, підвищення рівня моря, а також інші екологічні небезпеки. Застосовуючи сонячну енергію, компанії та організації допоможуть зменшити свій вуглецевий слід і зіграють певну роль у більш чистому та стійкому майбутньому.
Другою важливою причиною для переходу на сонячну технологію можуть бути економічні вигоди, які вона забезпечує. Сонячні панелі призначені для виробництва електроенергії для бізнесу, зменшуючи або усуваючи потребу в традиційних видах енергії. Це може призвести до значної економії на рахунках за електроенергію, особливо в регіонах з високою вартістю електроенергії. Крім того, існують численні державні стимули та податкові пільги, доступні для компаній, які впроваджують сонячні технології, що робить їх набагато більш економічно ефективними та доступними.
Технологія, що лежить в основі сонячної технології, зовсім не складна, але дуже ефективна. Системи сонячних панелей складаються з фотоелектричних (PV) елементів, які перетворюють сонячне світло в електрику. Ця електроенергія може зберігатися в батареях або подаватись прямо в електричну мережу, залежно від конкретної конструкції системи. Для того, щоб максимізувати переваги сонячної технології, дуже важливо розробити спеціальну систему, яка точно відповідає вашим унікальним енергетичним потребам і вимогам. Це може гарантувати, що у вас налаштовано найкращі компоненти, наприклад відповідна кількість сонячних панелей, а також правильні типи батарей, щоб підвищити ефективність використання часу та економію вартості.
Одним із кількох важливих аспектів у розробці спеціальної сонячної технологічної системи є знання різних видів сонячних панелей та їхніх характеристик. Існує 2 основних типи сонячних панелей – монокристалічний і полікристалічний, кожна з яких має свої переваги та недоліки.
Монокристалічні панелі сонячної енергії виготовляються лише з одного високоякісного кристала, що допомагає зробити їх більш ефективними та довговічними. Однак вони дорожчі, ніж полікристалічні панелі, які виготовляються з кількох кристалів нижчої якості.
Крім зменшення шкоди для навколишнього середовища і фінансової економії, перехід на сонячну технологію також може забезпечити компаніям і організаціям конкурентну перевагу. Компанії, які використовують сонячні технології, вважаються екологічно свідомими та енергоефективними, а також це дійсно може допомогти підвищити їхню репутацію та конкурентоспроможність.
Також, компанії, які використовують сонячну енергію, отримають вигоду від підвищення рентабельності, оскільки вони зможуть зменшити витрати на енергію та покращити свою важливу справу.
Також, важливо зауважити, що технологія, яка лежить в основі сонячної технології, швидко розвивається, і нові досягнення тепер відбуваються регулярно. Наприклад, ефективність сонячних панелей постійно зростає, що дає змогу виробляти більше енергії з панелей меншого розміру.
Також, нові інновації, такі як, наприклад, плаваючі панелі сонячної енергії та панелі сонячної енергії, які вбудовуються в будівельні матеріали, роблять погляд на сонячну технологію простішим і економічно ефективнішим.
Загальні висновки: у майбутньому в енергетиці для робочого місця буде домінувати сонячна енергія та її власні переваги. Чим раніше компанії запровадять цю технологію, тим краще вони матимуть можливість справлятися з викликами енергетичного ландшафту, що швидко змінюється.
Багато іноземних ЗМІ у тому числі в США введені в оману щодо російської війни проти України. Навіть The Wall Street Journal опублікував статтю з оманливими акцентами, які використав Сі Цзиньпін щодо оцінки російської війни проти України, Євросоюзу і США.
Стаття називається “Китай закликає до мирних переговорів, щоб припинити війну в Україні”. Уряд Китаю повторив свій заклик «відмовитися від менталітету холодної війни» та «припинити односторонні санкції», а також закликав гарантувати постачання продовольства з районів конфлікту в Україні. Проте, цей заклик необхідно адресувати безпосередньо президенту Росії Путіну та припинити китайську підтримку війни Росії в ООН.
Китай знову закликав до припинення вогню та початку мирних переговорів щодо припинення війни в Україні, прагнучи відіграти на його словах роль нейтрального посередника в конфлікті, який триває рік. У цьому конфлікті Китай намагався підтримувати тісне партнерство з Росією, намагаючись уникнути подальшої ескалації напруженості із Заходом.
Зауважимо, що це не просто конфлікт, а повномасштабна війна Росії проти цивільного населення України, росіяни захопили дві українські АЕС, вивозять нанесення з України для освоєння депресивних російських регіонів, ін.
У п’ятницю вранці в Пекіні міністерство закордонних справ Китаю оприлюднило «Позицію Китаю щодо політичного врегулювання кризи в Україні», яка містить 12 пунктів . Документ дотримувався звичайної риторики Китаю щодо війни, розпочатої вторгненням Росії в Україну рік тому, описуючи війну як “кризу”.
Документ підсумовує низку тривалих публічних позицій китайського лідера Сі Цзіньпіна та інших офіційних осіб щодо війни в Україні. Хоча в документі міститься небагато деталей, схоже, документ прямо застерігає російський уряд від ескалації конфлікту, кажучи, що він повинен протидіяти використанню або загрозі застосування ядерної зброї.
Проте, перед початком військового вторгнення приватних військових компаній та підрозділів ЗС РФ в Україну у 2013…2014 році, підрозділи НОАК КНР провели у 2013 році військові навчання з підрозділами ЗС РФ у Сибіру. Зі сторони РФ китайсько-російськими навчаннями керував генерал Ленцов, який через кілька місяців керував окупацією українського Донбасу.
Пекін повторив свої заклики «відмовитися від менталітету холодної війни» та «припинити односторонні санкції», фрази, які китайські офіційні особи часто використовували, щоб критикувати відповідь США та інших західних держав на вторгнення Росії в Україну, включаючи постачання Україні зброї та допомогу у підготовці і забезпеченні військ.
У документі прямо не згадуються Сполучені Штати чи Організація Північноатлантичного договору (НАТО), але Китай, схоже, критикує НАТО за «розбудову власної безпеки на основі незахищеності інших», і Китай, очевидно, підтримує Росію. Ця точка зору була згадується в підставах для ведення війни.
Замість того, щоб закликати до негайного припинення бойових дій, Китай заохочував діалог з метою «поступового сприяння деескалації та, зрештою, повного припинення вогню». У документі не пропонувалося ні графіку переговорів, ні пропозиції щодо їх проведення. Китай також не зробив жодних пропозицій щодо території. Територіальні питання знаходяться в основі мирного плану України, який передбачає повне виведення російських військ з України.
Згідно офіційних даних України, втрати російської армії в Україні: 25.02.2023 Танки — 3375 (+12), ББМ — 6609 (+9), Гармати — 2373 (+10), РСЗВ — 475 (+1), Засоби ППО — 247, Літаки — 299, Гелікоптери — 288 (+1), БПЛА — 2035 (+2), Крилаті ракети — 873, – Кораблі (катери) — 18, Автомобілі та автоцистерни — 5235 (+11), Спеціальна техніка — 230 (+1), Особовий склад — близько 147470 осіб (+650). Ці втрати РФ (~ 143 млн. людей) майже в 10 разів перевищують втрати СРСР у Афганській війні (більше ніж 15000 військовослужбовців). Україна також понесла великі втрати серед військових і цивільних, ін. Це повномасштабна війна-геноцид Росії проти України, росіян проти українців.
Грубі помилки західних політиків їх спроби задобрити агресорів привели до двох світових війн, до загибелі багатьох десятків мільйонів людей. Потрібно слухати і виконувати пропозиції керівництва України, адже українці точно не зацікавлені у будь-якій війні, на відміну від КНР і керованого Сі Цзиньпіном російського керівництва.
Держдепартамент США не відразу відповів на прохання прокоментувати позицію Китаю щодо припинення російсько-українського конфлікту.
Пропозиція Китаю відрізняється від того, що відстоювали США та інші західні країни в резолюції Генеральної Асамблеї ООН у четвер. Росія проголосувала проти необов’язкової резолюції Генасамблеї ООН про негайний вихід з території України, а Китай утримався.
Ван І, директор Управління комісії у закордонних справах Центрального комітету Комуністичної партії Китаю, повідомив минулого тижня, що документ буде оприлюднено, заявивши, що Китай опублікує документ із позицією щодо політичного вирішення української кризи. Ван І збрехав у фірмовому китайському стилі, адже мова йде не про “український конфлікт”, а про російську війну-геноцид проти України і українців.
«Китай сподівається співпрацювати з усіма сторонами, щоб продовжувати працювати над мирними зусиллями та прагнути до якнайшвидшого встановлення миру», — сказав Ван І на Мюнхенській конференції з безпеки в суботу, де він зустрічався з президентом Росії Володимиром Путіним цього тижня в Москві .
За необов’язкову резолюцію, яка закликає до негайного виходу Росії з території України, Генеральна Асамблея ООН у четвер проголосувала 141-7 голосами проти 32.
На головному фото статті: 21 грудня 2022 р. генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю, Голова КНР Сі Цзіньпін зустрілися в державному пансіонаті Diaoyutai в Пекіні з Дмитром Медведєвим, головою російської партії «Єдина Росія», який відвідав Китай на запрошення комуністів. Фото репортера агентства Xinhua Лю Вейбінга.
Китай також звинуватив Сполучені Штати в тому, що вони розпалюють вогонь, скориставшись можливістю отримати прибуток і неправильно керують зброєю, надісланою в Україну, в результаті чого велика кількість зброї потрапляє до третіх країн. Цього тижня речник МЗС Китаю Ван Веньбінь заявив журналістам: «Військові підприємства США заробили багато грошей на українському полі бою». Проте, необхідно зазначити, що не США почали війну в Україні, а кероване Сі Цзиньпіном російське керівництво.
Далі додані фото 2013 року, які підтверджують, що Сі Цзиньпін, ймовірно, був добре поінформований про початок російської війни проти України і країн Євросоюзу, НАТО, ін. Він зустрічався з міністром оборони РФ “Сергієм Шойгу”, який є етнічним тувинцем, народився у республіці Тува у 1955 році, а ця республіка була китайською провінцією. Після початку російської окупації території України після 2013 року, міністр оборони РФ росіянин тувинського (китайського походження) кілька разів незаконно відвідував окуповану росією територію України. Шойгу є міжнародним воєнним злочинцем.
Цікавим є свідчення першої дружини Путіна, яка при здоровому глузді заявила, що її чоловіка Путіна давно вбили і вона переживає за життя своїх дітей. Дійсно, при уважному розгляді очевидно, що нинішній “Путін” фізично відрізняється від минулого справжнього Путіна. Заміну Путіна двійником підтверджує народження двох інших дітей від “другої дружини” Кабаєвої, – дуже логічно, що двійник Путіна захотів мати своїх рідних дітей від другої, більш молодої жінки. Логічно, що двійник Путіна періодично фізично дистанціюється від найближчих підлеглих, ін. Очевидно, що діяльність двійника Путіна вигідна тільки китайцям – це війна, здача ресурсів Сибіру за безцінь китайцям, його не турбує знищення на війні росіян, українців і всіх інших за винятком КНР.
Зустріч російського міністра оборони Шойгу з китайськими колегами у КНР. Шойгу – росіянин тувинського походження., Республіка Тува до 1919/194 року була китайською провінцією. Республіка Китай не визнала входження Туви до складу Російської Федерації.
Адміністрація Джо Байдена вивчила можливість оприлюднення розвідданих , які, на думку адміністрації, свідчать про те, що Китай зважує, чи варто надавати збройну підтримку війні Росії в Україні. Західні офіційні особи закликали Китай не робити цього та винесли офіційне попередження Ван І в Мюнхені.
Китайські вчені вважають, що Пекін використовує документ про “Позицію Китаю щодо політичного вирішення української кризи» з пропозиціями , щоб прояснити свою точку зору щодо України та спростувати “наклепи Заходу” щодо намірів Китаю. Цзінь Цанжун, професор китайського університету Реньмінь, написав у соцмережах: «Сполучені Штати поширюють багато чуток про Китай, кажучи, що Китай в кінцевому підсумку допоможе Росії. Це чиста нісенітниця». Цзінь Цанжун сказав: «Китайський уряд завжди виступав на боці переконливих переговорів і сприяння миру. Він ніколи не підливав масла у вогонь. Навпаки, Сполучені Штати продовжували підливати масла у вогонь власного егоїзму. Тому в першу річницю російсько-українського конфлікту в цей час дуже необхідно, щоб китайський уряд підтвердив свою позицію».
Зазначимо, що китайський професор-пропагандист нахабно бреше, тому що тільки завдячуючи підтримці Сі Цзиньпіна Путін зміг розпочати і веде війну-геноцид проти українців. КНР за останні десятиліття украв і користується рядом українських, російських і західних технологій. КНР намагалася захопити українську зернову мережу (ДПЗКУ) у часи Януковича і перед початком російської війни проти України в КНР дали Януковичу мегакредит під зерно для КНР, який неможливо було повернути по причині обвала гривні унаслідок російської війни, стратегічного партнера КНР. Китайці нахабно за допомогою обману після 2014 року намагалися захопити провідне українське підприємство МоторСіч і перевести виробництво і спеціалістів у КНР. У КНР відсутній позитивний досвід ділових відносин з партнерами і сусідами, за винятком Путіна, тому що він здав стратегічні інтереси китайцям.
Цзінь Цанжун, професор китайського університету Реньмінь не має ніякого достатнього статусу для оголошення офіційної позиції КНР. Проте, він повинен добре знати зміст китайських стратагем війни, які пропагують брехню і підлість у відносинах з сусідами.
Деякі західні експерти кажуть, що в документі Китай позначено як учасника розв’язання конфлікту, але відсутність деталей залишає тягар перекладання питання на плечі інших сторін. «Це дипломатична позиція без змісту, — сказав Майкл Ослін, історик із Гуверівського інституту Стенфордського університету. — Вона говорить усе, але нічого не обіцяє».
Незважаючи на заклик припинити війну, КНР утримався від голосування в Організації Об’єднаних Націй за п’ятьма резолюціями щодо України, які закликали Росію припинити військові дії, включаючи голосування в четвер 141 проти 7 при 32 утрималися. У квітні минулого року Китай також проголосував проти резолюції, яка закликає призупинити членство Росії в Раді з прав людини через вторгнення Росії в Україну.
Цього тижня провідний китайський дипломат Ван І зустрівся з президентом Росії Володимиром Путіним.
Китай також сказав: «Міжнародне співтовариство має вжити заходів для підтримки післявоєнної реконструкції в зонах конфлікту. Китай готовий надати допомогу та відіграти конструктивну роль у цьому відношенні», не вдаючись у деталі.
Цього тижня Ван І, директор Офісу комісії у закордонних справах ЦК Комуністичної партії Китаю, натякнув, що Китай хоче відігравати більш активну роль у просуванні миру в Україні. Західні чиновники відреагували обережно. Вони вказують на тісні відносини Китаю з Росією та його небажання засуджувати вторгнення Росії в Україну.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив у вівторок, що Ван поділився з ним деякими планами Китаю під час поїздки до Європи минулого тижня. Кулеба сказав, що Україна погоджується з Китаєм щодо необхідності захисту територіальної цілісності, але хоче побачити повний пакет, перш ніж робити поспішні висновки.
Певною мірою Китай виграв від війни в Україні, яка відвернула увагу Заходу від дій Китаю проти Тайваню і дозволила Китаю купувати російську нафту зі знижкою. Але стосунки Сі та Путіна також завдали шкоди репутації китайського уряду, особливо в європейських країнах, які, як сподівається Китай, будуть більше зацікавлені у веденні бізнесу, а не слідувати дедалі жорсткішій позиції США щодо Китаю.
Тиск на світову економіку через війну в Україні також підживив інфляцію, що ускладнило погашення боргів деяким бідним країнам, які взяли значні позики в КНР.
КНР зробила 12 пунктів у документі з позицією, першим з яких є заклик до «поваги до суверенітету всіх країн», що є фундаментальною основою зовнішньої політики Китаю, але вторгнення Росії в Україну минулого року поставило цей принцип нанівець. За словами китайців, КНР давно розглядає Україну як суверенну державу, і всього за кілька тижнів до російського вторгнення в Україну Сі Цзіньпін розмовляв по телефону з президентом України Володимиром Зеленським, щоб відзначити 30-ту річницю встановлення дипломатичних відносин між двома країнами. Виникає запитання, чи знав Сі Цзіньпін про готовність свого стратегічного союзника РФ до початку війни проти України, чи ця війна схвалена або згенерована китайським керівництвом згідно 36 стратагем?
Відомо, що з моменту початку війни в Україні Сі Цзіньпін не спілкувався із Зеленським, і протягом цього періоду Сі Цзіньпін багато разів спілкувався з Путіним через відеозустрічі та переговори віч-на-віч. Після цих розмов Путін збільшував бомбардування мирного населення і військових в Україні, практично знищував українські міста і села, залякував світ застосуванням ядерної зброї, тощо. Це Путін, чи китайський двійник Путіна?
Цього тижня The Wall Street Journal повідомила, що Сі готується відвідати Росію найближчими місяцями для зустрічі на вищому рівні з Путіним, можливо, у квітні або травні. КНР і Росія кидають виклик міжнародному порядку, проте це подібно до російської війни проти України, до російської революції 1917 року, тощо. Необхідно припинити ці смертельно шкідливі для всіх дії.
Свинина популярна в усіх країнах Східної Азії та Тихого океану, де ціле смажене порося є популярним продуктом у кухні островів Тихого океану.
Про споживання м’яса свинини у Китаї
М’ясо свинини споживають багатьма способами і дуже шанують у китайській кухні. На даний момент Китай є найбільшим споживачем свинини у світі, очікується, що споживання свинини складе 53 мільйони метричних тонн у 2012 році, що становить більше половини світового споживання свинини.
У Китаї перевагу віддають свинині, ніж яловичині з економічних та естетичних причин; свиня легко годується і не використовується для праці. Кольори м’яса і жиру свинини вважаються більш апетитними, а смак і запах – солодшими і чистішими. Він також вважається легшим для травлення.
За сільською традицією свинину ділять, щоб відсвяткувати важливі події та створити зв’язок. У Китаї свинина настільки важлива, що нація підтримує «стратегічний резерв свинини». Червона тушкована свинина ( hong shao rou ), делікатес із провінції Хунань, була однією з улюблених страв Мао Цзедуна. Іншими популярними китайськими стравами зі свинини є кисло-солодка свинина, бакква та чарсіу . На Філіппінах , через 300 років іспанської колонізації та впливу, лешон , який є цілим смаженим молочним поросям, є національним делікатесом.
Про споживання м’яса свинини в Україні
Свинина також є дуже популярною їжею в Україні. Проте недолуге й зловмисне керівництво зі сторони Росії, винищування українського селянства привело до кількох Голодоморів в Україні у часи радянської влади. У теперішній час українські міста переповнені магазинами з продажу свіжого мяса різних тварин, у тому числі свинини. У теперішній час виробництво м’яса свинини в Україні занижене маркетинговими засобами конкурентів, у тому числі російською війною проти України. В Україні не дуже популярне м’ясо тривалого зберігання, тому що українське сільське господарство завжди забезпечувало свіжу свинину, за винятком аномальних короткотривалих випадків московського керівництва у 20-му столітті. У радянський час та у пострадянський час українське сільське господарство було спрямоване на забезпечення російських потреб.
Про виробництво м’яса свинини у Росії
Після багатьох століть недоїдання м`яса іголодувань, Росія, здається вирішила цю проблему. У 2020 році Росія обігнала на 25 тисяч тонн Бразилію з виробництва свинини і увійшла до топ-5 світових виробників, за грандами індустрії — Китаєм (32 млн тонн у 2020 році за оцінкою ІМІТ), США, Німеччиною та Польщею. Виробництво худоби та птиці на забій у господарствах усіх категорій за 2020 рік збільшилося на 3,1 % до 15,635 млн тонн (у живій вазі), випуск свинини зріс на 8,9 % до 5,478 млн тонн (виробництво свинини у живій вазі еквівалентно 4,276 млн тонн у забійній вазі). Згідно з підрахунками Бразильської асоціації тварин протеїнів (ABPA), виробництво свинини в Бразилії в 2020 році становило 4,251 млн тонн. Ще до 2017 року Росія активно закуповувала бразильську свинину – близько 300 тисяч тонн щорічно .
Виробництво свинини в Росії характеризувалося постійним зростанням у період з 2005 по 2016 рік, за цей період воно зросло більш ніж удвічі, з 1569 тисяч тонн до 3388 тисяч тонн. Імпорт свинини в 2016 році впав до 264 тисячі тонн і склав близько 8 % від споживання, порівняно з 30 % від споживання в 2012 році (1,1 млн тонн з 2,6 млн тонн) .
2019 року Росія змогла вийти на повне самозабезпечення свининою. У 2020 році виробництво складає 4,3 млн. тонн свинини (у забійній вазі), за даними Національної спілки свинарів. За останні п’ять років виробництво свиней на забій у живій вазі збільшилося на 1,2 млн. тонн — більш ніж на третину. Це максимальний показник за історію російського свинарства. Російська свинина експортується до 20 країн світу, у 2020 році експорт свинини (з урахуванням шпику та субпродуктів) збільшився до 188 тис. тонн, у вартісному вираженні експорт зріс до $316 млн. Постачання йдуть переважно до В’єтнаму, Гонконгу, України.
Згідно російської сторінки Вікіпедії, у 2020 році лідери ринку збільшили виробництво свинини майже на 0,5 млн. тонн. У рейтингу найбільших російських виробників свинини відбулися перестановки: 1. Мираторг 522,3 тис. т, 2. Великолуцький свинарський комплекс 307,9 тис. т 3. Русагро 307,7 тис. т 4. Черкізове 306,6 тис. т 5. АгроПромкомплектація 257,5 тис. т 6. АгроБілогір’я 250,1 тис. т.
Очевидно, що внаслідок своєї війни проти України і знищення значної частини її промисловості, далі Росія не зможе постачати мясо Україні і багатьом іншим країнам.
Відношення до вживання м’яса свинини в іудаїзмі та у мусульман
Старий Завіт містить пряму заборону на вживання свинячого м’яса, повторений кілька разів: Лев. 11:4-8 («М’яса їх не їжте, і до трупів їх не торкайтеся; вони нечисті для вас»), Втор. 14:1-8 , Іс. 66:17 («Ті, що … їдять свиняче м’ясо і гидоту і мишей, – всі загинуть, говорить Господь»).
На цій підставі свиня в іудаїзмі відноситься до некошерних тварин і споживання свинини в їжу повністю заборонено. Заборона на свинину при цьому має в іудаїзмі більше значення в порівнянні із забороною на м’ясо інших некошерних тварин і часто є символом дотримання всіх заповідей взагалі.
В ісламі заборона додатково посилена у Корані (Коран 5:3). Харчові заборони в ісламі є їжею, забороненою до вживання мусульманам. Коран вказує на заборону вживання крові, м’яса тварин, які померли своєю смертю, були забиті без згадки Бога, нечистих тварин: хижаків, всеїдних тварин тощо.
Більшість християнських конфесій вважають, що закон Мойсея було скасовано для християн і заповіді іудаїзму про нечисту їжу непридатні до них. Щодо харчових заборон у Новому Завіті сказано в книзі Дій святих апостолів : «Апостоли і пресвітери і братія — братам з язичників, які перебувають в Антіохії, Сирії та Кілікії: радіти… Бо завгодно Святому Духу і нам не покладати на вас ніякого тягаря більше, : утримуватися від ідоложертвенного і крові, і придушення [м’яса придушеної тварини, в якій збереглася кров], і розпусти, і не робити іншим того, чого собі не хочете» (Дії 15:23—29)). Однак є конфесії (наприклад, Церква адвентистів сьомого дня , деякі старообрядці ), які дотримуються заборони вживання свинини.
Існує кілька теорій, які раціонально пояснюють заборону на свинину у Старому Заповіті. Наприклад, американський антрополог Марвін Герріс пояснює це табу економічними причинами: у країнах Близького Сходу та Північної Африки до 2000 р. до н. е. через опустелювання, збільшення площі для землеробства і велику потребу в дереві, ліси стали значно скорочуватися. Тому свині втрачали свою екологічну нішу та стали харчовими конкурентами людини. Щоб зберегти воду і зерно для людини, стало вигіднішим м’ясо жуйних тварин, які харчуються непридатними для людського харчування рослинами та більш пристосовані до спеки та нестачі води. Утримання та вирощування свиней набагато складніше, ніж кіз та овець (особливо у посушливих районах Близького Сходу та Аравії). Існує версія, що свинина була віднесена до розряду забороненої їжі через зараженість паразитами (наприклад, свинячий ціп’як , ехінококи , трихінели і т. д.). Контраргументом до цієї версії є те, що паразити можуть бути присутніми і в м’ясі інших тварин.
Очевидно, що заборона на вживання м’яса в іудаїзмі та у мусульманстві суперечить поглядам мільярдів китайців і європейців, американців, – тим більше, що значна частина іудеїв і арабів вживають м’ясо свинини або торгують спеціями для приготування свинини, ін. Найбільш ймовірною причиною заборони мяса свинини в іудаїзмі і мусульманстві є гарячий клімат територій їх виникнення (Близький Схід та Африка), недостатність їжі та складність технології вирощування свиней.
Споживання м’яса свинини у світі
Свині є тваринами, які найчастіше споживаються в їжу, на них припадає близько 36% світового виробництва м’яса. У результаті в усьому світі було розроблено велику кількість рецептів зі свинини. Хамон , виготовлений із задніх ніг свині, є найвідомішою іспанською в’яленою шинкою. Фейхоада, національне блюдо Бразилії (також подається в Португалії), традиційно готується зі свинячої обрізки: вуха, хвіст і ноги.
За даними Служби іноземного сільського господарства Міністерства сільського господарства США, у 2006 році в усьому світі було спожито орієнтовно майже 100 мільйонів метричних тонн свинини. Збільшення урбанізації та наявного доходу призвело до зростання споживання свинини в Китаї, де в 2006 році споживання було на 20% вище, ніж у 2002 році, а в 2007 році прогнозується подальше збільшення на 5%. У 2015 році зареєстровано 109,905 мільйонів метричних тонн свинини. споживалися в усьому світі. До 2017 року половина світової свинини споживалася в Китаї. Виробництво свинини продовжує свій ріст.
Світове споживання свинини за даними Міністерства сільського господарства США
Північно-східний прохід, або Північний морський шлях, — водний шлях, що пролягає з Європи на Далекий Схід, до Китаю і Індії – уздовж північного узбережжя Євразії в Північному Льодовитому та Тихому океанах. Це морський шлях, ускладнений складною погодою та льодовими умовами, а через ожеледицю тут не можна використовувати будь-які піддони, повідомляє YLE. Період навігації короткий через арктичний клімат. Альтернативою Північно-Східному проходу є морські шляхи через Суецький або Панамський канал.
Глобальне потепління спричинило танення льоду в північних регіонах, і водночас полегшує видобуток нафти, газу та гірських порід в арктичних регіонах.
Північним морським шляхом цікавляться кілька бізнесменів, політиків і чиновників, які вважають, що це заощадить час і гроші.
Однак нове міжнародне дослідження цього не підтверджує. У жовтні 2014 року у виданні Polar Geography була опублікована стаття про економіку, кораблі, море та захист навколишнього середовища, згідно з якою Північно-Східний прохід не такий корисний, як вважається.
Серед дослідників, які проводили дослідження, також був фін Ніку Ківекас, на думку якого в довгостроковій перспективі Північний морський шлях корисніший за Суецький канал, але при цьому необхідно враховувати обставини, що ускладнюють його використання. , а також деякі великі економічні витрати.
Гольфстрім зберігає Баренцеве море вільним від льоду, але більша частина судноплавного моря має майже постійний льодовий покрив.
«Складні погодні умови та рухливі крижані маси можуть перешкоджати руху суден. Йдеться про літній час. Взимку ж весь водний шлях покритий льодом, що вимагає постійного використання криголамів», – пояснив фін.
Розміри суден обмежені мілководдям прибережного Сибірського моря. Однак це впливає на кількість вантажних перевезень.
Російський контейнеровоз в Арктиці
«На північному узбережжі Сибіру глибина моря невелика, і там не можна використовувати великі вантажні судна. Проблема також у тому, що більшість вантажних суден, які там використовуються, мають ширину більше, ніж ширина криголамів», — пояснив експерт.
За словами дослідницької групи, лід і погодні умови впливають на судноплавство, роблячи його складним і дорогим. Також в регіоні немає портів для причалювання великих кораблів.
Крім того, тамтешні морські служби порятунку та зв’язку не відповідають умовам для здійснення великомасштабних вантажних перевезень.
Суперечки щодо міжнародних морських прав в арктичних морях створюють нестабільну атмосферу в регіоні.
Уявлення Росії та західних країн щодо використання Північно-Східного коридору різні.
У 1878-1879 роках швед фінського походження Адольф Ерік Норденшельд першим перетнув Північно-Східний прохід на шхуні «Вега».
Корабель застряг у льодах біля берегів Сибіру майже рік, перш ніж досягти Берингової протоки.
Радянський Союз використовував Північно-Східний прохід у внутрішніх поставках. Піковим був 1987 рік, коли туди зайшло 331 судно загальною вантажопідйомністю сім мільйонів тонн.
Останній пік вантажоперевезень був у 2013 році, коли було перевезено 1,5 млн тонн вантажів. У 2014 році обсяг вантажоперевезень впав нижче 300 тис. тонн.
Карта Арктичного регіону із зазначенням судноплавних маршрутів Північно-Східний прохід , Північний морський шлях , Північно-Західний прохід , а також батиметрія
За даними дослідників, у 2013 році 71 судно пройшло в Північно-Східному проході і 17 255 суден в Суецькому каналі.
На думку вчених, нові порти та споруди, пов’язані з порятунком і зв’язком, повинні бути побудовані в районах поблизу Північно-Східного проходу, перш ніж цей морський шлях зможе конкурувати з Суецьким каналом.
На думку незалежних експертів, КНР може освоїти Північний морський шлях для певних видів товарів і поступово колонізує російську Північ і Сибір. Очевидно, що корінні жителі узбережжя Північного Льодовитого океану схожі на китайці, а не на росіян. Крім того, Росія має 144 мільйони різнорідного населення, із них у Сибіру і на Далекому Сході – пару десятків мільйонів людей. На відміну від Росії, КНР має населення у країні та у прилягаючих районах до Далекого Сходу і Сибіру – орієнтовно у 10 разів більше ніж Росія. Міністром оборони Росії є китаєць тувинського походження.
Висновки
Ймовірно, головною цінністю Північно-Східного проходу є доступ до освоєння величезних природних ресурсів мілководного Північного Льодовитого океану. Росія показала, що не спроможна освоїти ці ресурси і фактично зберігає їх для Китаю.
Родовища нафти та природного газу, розсипні родовища, поліметалічні конкреції, піщано-гравійні агрегати, риба, тюлені та кити – все це можна знайти в достатку в регіоні.
Політична мертва зона поблизу центру океану також є центром суперечки між Сполученими Штатами, Росією, Канадою, Норвегією та Данією. Він важливий для світового енергетичного ринку , оскільки він може містити 25% або більше нерозвіданих світових ресурсів нафти та газу.
Довідка про Північний Льодовитий океан (Arctic Ocean)
Росія ввела назву Північний Льодовитий океан, хоча на англійській мові використовується більш логічна назва Arctic Ocean. Ймовірно, це зроблене з метою приховання російським терміном (перейшов в українську мову) більш ранніх європейських досліджень Arctic Ocean.
Арктичний регіон; Південний кордон регіону на цій карті зображено червоною ізотермою, а вся територія на півночі має середню температуру нижче 10 °C (50 °F) у липні.
Arctic Ocean (Північний Льодовитий океан) виділений як самостійний на німецькій карті середини 17 століття під назвою Гіперборейський океан — «Океан на крайній півночі» (дав.-гр. Βορέας — Борей, давньогрецький міфічний бог північного вітру, дав.-гр. υπέρ — приставка, яка вказує на перевищення чого-небудь). В іноземних джерелах того часу так само використовувалися назви:Oceanus Septentrionalis — «північний океан» (лат. Septentrio — північ), Μare Glaciale — «Льодовите море» (лат. Glacies — лід). Проте, європейські дослідження Arctic Ocean відомі ще до нашої ери, а у 16-му столітті це була відносно досліджена територія.
Карта (фрагмент) Northenn Ocean (Північного Льодовитого океану) та навколишніх континентів під назвою «Правильний проект Північного полюса та всіх дотепер відкритих країн, перехоплених між полюсом і паралеллю 50 градусів»., 1780-ті,
Протягом більшої частини європейської історії північні полярні регіони залишалися здебільшого недослідженими, а їхня географія – припущенням. Піфей з Масілії записав розповідь про подорож на північ у 325 р. до н. е. до землі, яку він назвав « Есхат Туле », де Сонце заходило лише на три години щодня, а вода замінювалася застиглою речовиною, «по якій неможливо ані ходити». ані йти на вітрилах». Ймовірно, він описував пухкий морський лід, відомий сьогодні як “growlers” або “bergy bits”; його “Thule” («Туле»), ймовірно, була Норвегія , хоча також припускали Фарерські острови або Шетландські острови.
Карта Арктики Емануеля Боуена 1780-х років містить «Північний океан».
Ранні картографи не були впевнені, чи малювати регіон навколо Північного полюса як сушу (як на карті Йоганнеса Рюйша 1507 року чи карту Герардуса Меркатора 1595 року) чи воду (як на карті світу Мартіна Вальдзеемюллера 1507 року). Палке бажання європейських купців отримати північний шлях, Північний морський шлях або Північно-Західний шлях до “Cathay” (China) («Катай » (Китай)) призвело до того, що вода перемогла, і до 1723 року картографи, такі як Йоганн Хоманн , на латинській мові використали назву «Oceanus Septentrionalis» (“Північний океан») на північний край їхніх діаграм.
Кілька експедицій, які в ту епоху вийшли далеко за Полярне коло , додали лише невеликі острови, такі як Нова Земля (11 століття) і Шпіцберген (1596), однак, оскільки вони часто були оточені паковим льодом , їхні північні межі були не дуже ясні. Творці навігаційних карт , більш консервативні, ніж деякі з більш химерних картографів, як правило, залишали регіон порожнім, лише з фрагментами відомої берегової лінії
У 1878–1880 рр. шведська експедиція під керівництвом Нільса Норденшельда вперше здійснила наскрізне плавання Північним морським шляхом (Північно-Східним проходом). Дрейфуючи на судні «Фрам», норвезький дослідник Фритьоф Нансен зібрав відомості про природу приполярних районів океану. А його земляк Руал Амундсен уперше проплив Північним Льодовитим океаном уздовж північних берегів Північної Америки. Росія змінила назви про перших дослідників.
“Берингове море” назване на честь данського морського офіцера Вітуса Беринга, який знаходився на російській військово-морській службі.
“Море Лаптєвих” назване в честь двоюрідних братів Лаптєвих російським океанографом Шокальським у 1913 році. Проте, до 1935 року море офіційно носило ім’я Норденшельда, шведського полярного дослідника, що пройшов північно-східним морським шляхом із Атлантики до Тихого океану 1878 року на пароплаві «Вега». Сибірські козаки називали його Ленським, за назвою найбільшої річки, що впадає до нього. В іноземних джерелах часто зустрічається назва Сибірське море. Якутською мовою ця частина Льодовитого океану називається «Лаптевтар байҕаллара»
Завдячуючи плаванням голландця Віллема Баренца наприкінці ХVІ ст. була складена карта частини Льодовитого океану, його іменем було названо Баренцево море.
У 20-му столітті, у 1969 році під керівництвом Уоллі Герберта в експедиції на собачих упряжках з Аляски на Шпіцберген за підтримки з повітря вперше перетнули океан на поверхні. Перший морський транзит через північний полюс здійснив у 1958 році підводний човен USS Nautilus , а перший надводний морський транзит відбувся в 1977 році на криголамі NS Arktika .
З 1937 року радянські та російські пілотовані дрейфуючі крижані станції вели інтенсивний моніторинг Північного Льодовитого океану. Наукові поселення були засновані на дрейфуючих льодах і перенесені крижинами на тисячі кілометрів.
У Другій світовій війні європейський регіон Північного Льодовитого океану зазнав серйозних змагань: зобов’язання союзників поповнювати постачання Радянського Союзу через його північні порти наштовхнулося на спротив німецьких військово-морських і повітряних сил.
27 серпня 2012 року Національний центр даних про сніг і лід Сполучених Штатів показав, що супутникове спостереження 26 серпня показало, що площа морського льоду в Північному Льодовитому океані скоротилася лише до 4,1 мільйона квадратних кілометрів, а кількість морський лід у Північному Льодовитому океані влітку зменшився більш ніж на 40%. За словами вченого NASA Джоуї Комісо, влітку 2012 року в Арктиці не було надзвичайно високих температур, а кількість танення льоду в Північному Льодовитому океані влітку була ще більшою несподіванкою. У дослідницькому центрі даних про сніг і лід відзначили, що це явище є сильним сигналом тривалого потепління клімату.Багато вчених прогнозують, що Північний Льодовитий океан може повністю звільнитися від льоду влітку з 2020 по 2030 рік. Це може мати непередбачувані глобальні наслідки для Росії і всієї планети.
Російський міністр оборони Сергій Шойгу зустрічає президента КНР Сі Цзіньпіна у Москві, 23 березня 2013 р
Російський міністр оборони Сергій Шойгу (ліворуч) сидить із президентом Китаю Сі Цзіньпіном (другий ліворуч) під час їхнього візиту до Оперативного командного центру російських збройних сил у Москві, 23 березня 2013 р. Під час виступу Сі застеріг від іноземного втручання у справи інших країн, надсилаючи сигнал Заходу та повторюючи повідомлення, яке часто повторює президент Росії Володимир Путін. REUTERS/Вадим Савицький
Міністр оборони Росії Сергій Шойгу (справа) розмовляє з президентом Китаю Сі Цзіньпіном (ліворуч) під час їх зустрічі в Москві, 23 березня 2013 року. Голова Китаю Сі Цзіньпін застеріг від іноземного втручання у справи інших країн під час виступу в Москві в суботу, посилаючи це сигнал Заходу та повторення послання, яке часто повторює президент Росії Володимир Путін. REUTERS/Вадим Савицький
Під час вторгнення на Донбас нещодавній керівник навчань «Мирна місія-2013» генерал-лейтенант Ленцов маскувався якоюсь страшною шапкою-вушанкою та легендою прикриття «полковника-пенсіонера». Виникає логічне питання: чи РФ відпрацьовувала з КНР взаємодію перед військовим вторгненням в Україну?
