21 грудня генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю і президент Сі Цзіньпін зустрівся в державному пансіонаті Diaoyutai в Пекіні з Дмитром Медведєвим, головою російської партії «Єдина Росія», який відвідав Китай на запрошення комуністів. Партія Китаю. Фото репортера агентства Xinhua Лю Вейбінга
Сі Цзіньпін попросив Медведєва передати його сердечні вітання та найкращі побажання президенту Путіну та зазначив, що 20-й Національний з’їзд Комуністичної партії Китаю уточнив головне завдання всебічної побудови сучасної соціалістичної країни та сприяння великому відродженню китайської нації шляхом модернізації в китайському стилі.
Сі Цзіньпін вказав, що в КНР мають повну впевненість, щоб стати на шлях модернізації в китайському стилі та надати більше можливостей для світового миру та процвітання. Довгострокові інституціоналізовані обміни між Комуністичною партією Китаю та партією «Єдина Росія» стали унікальним каналом і платформою для консолідації політичної взаємодовіри між Китаєм і Росією, сприяння взаємовигідному співробітництву між двома країнами та демонстрації стратегічної координації між двома країнами, надаючи потужну підтримку стабільному та довгостроковому розвитку китайсько-російських відносин у нову еру. Зараз обміни між правлячими партіями Китаю та Росії вступили в «третє десятиліття». Сподіваємося, що обидві сторони продовжуватимуть поглиблений обмін досвідом управління, сприятимуть узгодженню стратегій розвитку та сприятимуть міжнародній багатосторонній співпраці між політичними партіями, навчатимуться одна в одної щодо створення правлячої партії та внесуть мудрість і сили для поглиблення китайсько-російської всебічної стратегічної координації.
Сі Цзіньпін підкреслив, що за останні 10 років китайсько-російські відносини витримали випробування міжнародними негараздами і завжди розвивалися здоровими, стабільними і на високому рівні. Розвиток китайсько-російського всеосяжного стратегічного партнерства і координації в нову еру є довгостроковим стратегічним вибором, зробленим обома сторонами на основі їхніх відповідних національних умов. Китай готовий співпрацювати з Росією для постійного розвитку китайсько-російських відносин у нову еру та спільно сприяти розвитку глобального управління в більш справедливому та розумному напрямку.
Сі Цзіньпін зазначив, що щодо української кризи Китай завжди визначав свою позицію та політику, виходячи із суті самого питання, дотримуючись об’єктивної та справедливої позиції та активно сприяючи мирним переговорам. Сподіваємося, що всі зацікавлені сторони проявлятимуть раціональну стриманість, ведуть всебічний діалог і вирішать спільні проблеми у сфері безпеки політичними засобами.
Медведєв спочатку передав підписаний особисто лист президента Путіна президенту Сі Цзіньпіну, в якому він передав дружні вітання та найкращі побажання Сі Цзіньпіну. Медведєв тепло привітав Сі Цзіньпіна з переобранням на посаду генерального секретаря ЦК КПК і привітав 20-й з’їзд КПК із досягненням низки значних досягнень. Рішення та розгортання, прийняті першою десяткою, будуть ефективно реалізовані. Співпраця між партією «Єдина Росія» і Комуністичною партією Китаю є важливою частиною російсько-китайських відносин. Протягом останніх років відносини між двома сторонами підтримували високий рівень розвитку, і обидві сторони здійснили широкі обміни та співпрацю. Партія «Єдина Росія» готова зміцнювати обмін досвідом управління з Комуністичною партією Китаю, реалізувати важливий консенсус, досягнутий главами двох держав, активно сприяти співпраці в сферах економіки, торгівлі, енергетики, сільського господарства та в інших полях між двома країнами, спільно протистояти різним зовнішнім тискам і несправедливим заходам.Сприяти більшому розвитку російсько-китайського всебічного стратегічного партнерства координації. Українська криза має причини і дуже складна, Росія готова вирішувати проблеми шляхом мирних переговорів.
Сторони також обмінялися думками щодо інших міжнародних та регіональних питань, що становлять спільний інтерес.
Голова КНР Сі Цзіньпін заявив про намір посилювати всебічну військову підготовку, оскільки безпека КНР стає більш нестабільною.
“Китай всебічно посилюватиме свою військову підготовку та підготовку до будь-якої війни”, – наголосив китайський лідер.
Таку заяву Сі Цзіньпіна у вівторок поширив державний телеканал CCTV.
Президент Китаю озвучив думку, що безпека країни стає “все більш нестабільною та невизначеною”.
За останні місяці КНР все частіше погрожує мирним “возєднанням” з Тайванем, який заявив про найбільше вторгнення китайських Військово-повітряних сил в зону його протиповітряної оборони.
Разом з тим президент США Джо Байден пообіцяв Тайваню допомогу в разі агресії Пекіна, і частково визнана острівна держава вже почала підготовку військового резерву.
Також, під час зустрічі з Федеральним канцлером Німеччини Олафом Штольцем, Сі Цзиньпін заявив, що підтримуватиме РФ під керівництвом президента Володимира Путіна і планує посилити співпрацю між країнами.
Всім очевидно, що ніхто не погрожує КНР. Проте, він сам може мати територіальні претензії до Росії, хоче приєднати Тайвань, ін.
Всім очевидно, що офіційний формальний нейтралітет Китаю у війні РФ проти України на практиці є постійною, хоч і обмеженою, підтримкою. Насамперед, це полягає у вирішальному захисту РФ в ООН, у Радбезі ООН (United Nations Security Council), де КНР не дає застосувати санкції проти РФ.
У середині жовтня Financial Times повідомила, що ЄС збирається переглянути свою стратегію щодо Пекіна. Згідно з документом, підготовленим для держав-членів ЄС дипломатичною службою, міністрам країн ЄС рекомендується розглядати КНР як тотального конкурента з обмеженими сферами потенційної взаємодії.
“Китай став ще сильнішим глобальним конкурентом для ЄС, США та інших партнерів-однодумців”, – зазначено в документі.
Також в документі зазначалося, що Євросоюз повинен тісно співпрацювати зі Сполученими Штатами, посилити свій кіберзахист і диверсифікувати свій ланцюжок поставок за межі Китаю.
Дуже важливим кроком до покращання торговельно-економічних відносин між ЄС і КНР став недавній візит до Китаю новообраного Федерального канцлера Олафа Шольца. Не дивлячись на значну кількість принципових розбіжностей, особливо про війну РФ проти України, діалог між двома лідерами дозволив покращити взаєморозуміння та взаємний осуд можливості застосування ядерної зброї в Україні Росією. Росія всіляко намагається зняти з себе звинувачення у погрозах застосування ядерної зброї, у тому числі шляхом придуманої загрози застосування Україною проти РФ “брудної ядерної зброї”.
4 листопада 2022 року головний дипломат ЄС закликав не ставити Китай в один ряд з Росією.
Про відношення значної частини китайців до РФ свідчить опублікована на одному з китайских телеканалів карта розподілу території РФ між сусідніми країнами, див. нижче. Цікаво, що російський Воронеж чомусь включили до складу України, а Москву – до складу Білорусі. Значну частину Сибіру зайняв Китай та реально братерська Монголія (зовнішня Монголія і Внутрішня Монголія – частина Китаю). Піклуючись про свою територіальну цілісність, у КНР заборонили вживати термін Внутрішня Монголія”
Президент Російської Федерації Путін пообіцяв використати «всі наявні системи зброї», ядерну зброю – якщо “територіальна цілісність” Росії буде під загрозою. Дивно, що він відносить це до України, на яку здійснив підступний воєнний напад і окупацію її території, депортацію українців у Росію, протипоставлення їх населенню Сибіру, Уралу, інших регіонів Росії (український колабораціоніст з ДНР призначений керівником Республіки Калмикія – це викликало шалений спротив калмиків і їх бажання вийти зі складу Російської Федерації). Ймовірно, Путін до “території” РФ відносить окупований Росією Кримський півострів України та Донецьку, Луганську, Запоріжську, Херсонську області, частини яких підступно окуповані Росією. По такому ж принципу РФ повинна віддати Китаю – Республіку Туву, Далекий Схід, Сибір, значну частину Півночі, Урал, ін., – це приведе до повного руйнування будь-яких світових правових відносин.
Сі Цзіньпін з Олафом Шольцом у Домі народних зборів у Пекіні в п’ятницю. Фото: dpa,
Президент Китаю Сі Цзіньпін заявив у п’ятницю, що ядерну зброю не можна використовувати проти України, запропонувавши найчіткішу відповідь Пекіна на вторгнення Росії в колишню радянську державу на тлі зростаючого занепокоєння, що війна може стати ядерною.
«Міжнародне співтовариство повинно … спільно протистояти використанню або загрозам використання ядерної зброї, виступати за те, щоб ядерна зброя не використовувалася і не можна було вести ядерні війни, щоб запобігти ядерній кризі в Євразії», – сказав Сі під час зустрічі в Пекін з канцлером Німеччини Олафом Шольцем, повідомляє китайське державне інформаційне агентство Сіньхуа.
Звіт Сіньхуа про зустріч новопризначеного Федерального канцлера Німеччини та Голови КНР Сі Цзиньпіна не був націлений на жодну країну для критики та не згадувалося про Росію, адже КНР і РФ є формально стратегічними партнерами у геополітиці.
У своїй заяві Сі Цзіньпін повторив обіцянку Китаю, дану в січні разом із ядерними Францією, Росією, Великобританією та Сполученими Штатами – використовувати ядерну зброю лише в оборонних цілях.
«Ядерну війну неможливо виграти, і її ніколи не можна вести», — заявили п’ять постійних членів Ради Безпеки ООН у своїй спільній заяві.
Китай дотримується офіційної політики, згідно з якою він не використовуватиме ядерну зброю першим і не погрожуватиме цією зброєю неядерним державам.
Але західні уряди залишаються стурбованими через відсутність прозорості щодо китайської ядерної програми.
Сі Цзіньпін також сказав Шольцу, що Китай підтримує важливу роль Європи в просуванні мирних переговорів щодо України та у створенні «збалансованої, ефективної та сталої» системи європейської безпеки, повідомляє Xinhua.
Західні країни, які підтримують справедливу оборону України від військового нападу Росії, були стурбовані заявами про можливість використанням Москвою ядерної зброї після того, як у вересні президент Володимир Путін заявив, що Росія використає «всі наявні системи зброї», якщо її територіальна цілісність опиниться під загрозою. Але минулого місяця Путін заперечив будь-які наміри застосувати ядерну зброю проти України, заявивши, що в цьому немає необхідності з політичної чи військової точки зору. Крім Путіна, прямо погрожували Україні застосуванням ядерної зброї бувший президент-замісник Путіна Медведєв, Лавров, інші офіційні та напівофіційні люди в РФ.
Росія також безпідставно звинуватила Україну в плануванні атаки з «брудною бомбою» – маючи на увазі використання радіоактивної вибухівки, призначеної для зараження, а не спричинення великих втрат. Але Міжнародне агентство з атомної енергії ООН відхилило заяву Росії в четвер після розслідування.
Путін також провів навчання стратегічних наступальних сил Росії з ядерного удару.
Шольц, – це перший лідер групи G7 і західноєвропейський лідер, який відвідав КНР з початку пандемії Covid-19, сказав, що Берлін і Пекін погодилися, що погрожувати ядерними атаками було безвідповідально і небезпечно.
«Я сказав президенту Сі, що для Китая важливо здійснювати свій вплив на Росію – мова йде про принципи Статуту ООН, з якими ми всі погодилися, і затвердження цих принципів, таких як суверенітет і територіальна цілісність кожної країни. Це також важливі питання для Китаю», — сказав Шольц під час спільної прес-конференції з прем’єр-міністром Китаю Лі Кецяном у п’ятницю.
У статті для Politico напередодні своєї одноденної поїздки Шольц сказав, що Китай несе «особливу відповідальність» як постійний член Ради Безпеки ООН. Додамо, що КНР є старшим стратегічним партнером РФ у геополітиці.
Володимир Путін і президент Сі Цзіньпін на регіональному саміті в Узбекистані у вересні. Фото: AP
Путін, котрий планомірно готував російську владу, бізнес, суспільство і його силові структури протягом кількох десятиліть для нападу на Україну. Путін провів дві “Чеченські війни”, війну з метою розколу Молдови (створення не признаної ПМР), війну з метою розколу Грузії (створення не признаних Абхазії і Північної Осетії), російські військові за словами Путіна “тренувалися” воювати у Сирії – здійснювали масові убивства мирного населення, ін.). Після убивств і звірств у ході так званої “спеціальної воєнної операції в Україні” Путін каже, що світ стоїть перед «найнебезпечнішим десятиліттям» і критикує Захід за підтримку оборони України, недопущення війни України на території Росії.
Відомо, що Китай не надавав Росії пряму військову підтримку та не визнав анексовані Росією українські регіони російською територією. Однак КНР неодноразово критикував Захід за ігнорування проблем безпеки Москви та санкцій, які вона запровадила у відповідь на вторгнення. По своїй суті, Росія використовується Китаєм як гарматне м`ясо у стилі “монголо-татарської орди 21-го століття”. Китайські ЗМІ також повторюють наратив Кремля про війну і не описують її як вторгнення.
Ноа Баркін, експерт з Китаю в Rhodium Group, дослідницькій фірмі з Нью-Йорка, сказав: «Шольц сприйме публічну протидію Китая застосуванню й загрозі застосування ядерної зброї як перемогу. Але ми не знаємо, чи вплине це якось на Володимира Путіна, а також чи призведе ескалація в Україні до того, що Пекін дистанціюється від Москви. Уроки минулого року полягають у тому, що Сі буде триматися Путіна у всьому».
Виключно важливим для і позитивним для світу є те, що Сі також наголосив Шольцу на необхідності для Німеччини та Китаю працювати разом заради глобального блага.
«Ми повинні працювати разом, щоб забезпечити стабільність глобальної промисловості та ланцюжків поставок і запобігти перешкоджанню співпраці в глобальній енергетиці, продовольстві та фінансах, що зашкодить відновленню глобальної економіки та, особливо, економічній та фінансовій стабільності країн, що розвиваються», – сказав Сі, згідно з повідомленням Сіньхуа.
Для Китаю економічний розвиток і національна безпека йдуть рука об руку. У доктрині національної безпеки Сі стверджується, що розвиток може забезпечити безпеку, а безпека, у свою чергу, забезпечує безперервний розвиток націй.
Національна безпека, як її бачить Китай, полягає не лише в захисті територіальної цілісності, але й у забезпеченні безпеки ланцюга постачання від іноземних санкцій і розвитку.
Проте, на жаль, очевидно, що російська війна могла розвиватися тільки за допомогою геополітичної підтримки зі сторони КНР – це життєво вигідно припинити для всіх, не дивлячись на те, що Путін завів Росію і росіян у “глухий кут” геополітики.
Польське видання Wojsko i Technika оприлюднило цікавий матеріал про особливості трансформування українських і російських танків радянського походження у китайські, які блокували український танковий експорт. Стаття про танки наочно свідчить, чим може закінчитися співробітництво КНР (населення ~1,4 млрд. людей) та України (населення ~0,042 млрд. людей) чи Польщі (населення ~0,038 млрд. людей) або Білорусі (населення ~0,01 млрд. людей) у будь-якій сфері. Простий неупереджений розгляд свідчить, що така небезпека особливо актуальна в умовах китайської міжнародної глобальної ініціативи “Один пояс, один шлях” і знаходить своє підтвердження у багатьох реальних геополітичних подіях різного масштабу.
На початку квітня 2020 року до Нігерії прибув транспорт з першою партією нових танків VT-4, закуплених у Китайській Народній Республіці. Через два тижні стало відомо про ще більший експортний успіх цієї китайської бойової машини. Так, черговим користувачем VT-4 буде Пакистан. Під час пандемії COVID-19, яка вирує світом, Китай, що виходить з її тіні, посилює свої позиції на ринку зброї. Танки для Пакистану будуть першими, виготовленими після початку пандемії. Але як в Китаї дійшли до створення танка, що згодом став конкурентом українському “Оплоту”?
Багато років поспіль Китайська Народна Республіка розглядалася у сфері бронетехніки переважно як виробник копій радянських конструкцій. Клони T-54 – танки Тип-59 і Тип-69 – успішно змагалися з оригінальними виробами за експортні замовлення для країн третього світу. Вочевидь, вони вигравали завдяки своїй низькій ціні.
Т-54-2
З часом китайська оборонна промисловість не лише здобувала досвід, а й отримувала за кордоном нові технічні рішення і технології, які поступово освоювалися і впроваджувалися у нових проєктах.
Так, оригінальне озброєння замінили більш потужним – 105-мм гарматою з британським корінням, а потім навіть копією радянської 125-мм гармати 2A46. Частина танків отримала більш сучасні системи управління вогнем, нові системи зв’язку.
Китайська бронетехніка. Перші дві машини – танки Тип-59
З часом посилили й бронезахист. Під час поточних модернізацій також використали рішення, розроблені у Китаї для чергових версій розвитку клонів радянських танків. У результаті “китайський Т-54” все більше відрізнявся від прототипа як з точки зору зовнішнього вигляду, так і бойового потенціалу. Машини цього типоряду все ще залишаються на озброєнні.
Останніми представниками цього ланцюжка є танки Tип-59G – Tип-59G(BD) Durdźoj, що стоять на озброєнні Збройних сил Бангладеш, а також VT-3, які купила Танзанія.
Tип-59G(BD) Durdźoj Збройних сил Бангладешу
У 80-х роках було визнано, що акумуляція здобутого Китаєм технічного досвіду уможливлює стрибок в еволюції бронетехніки. Тому частину технічних напрацювань на базі Т-54 спрямували на розробку нових машин серії Тип-80/85/88.
Танки Тип-88А
Ці конструкції привнесли багато нового, найважливішим було впровадження нових корпусів, а надалі також нових зварних башт з оригінальним китайським рішенням модулів спеціальної броні.
Озброєння частини танків цього сімейства становлять копії запозиченої з радянського Т-72 гладкоствольні 125-мм гармати з механізованим автоматом заряджання.
Еволюційний розвиток цього напрямку триває, його останнім досягненням є танки Тип-96 (ZTZ-96), “робочі конячки” Народно-Визвольної Армії Китаю (НВАК), а також VT-2, що пропонується на експорт.
Танк Тип-96 (ZTZ-96)
Своєю чергою, створення танка WZ-123 стало революційною зміною. У певному сенсі, його можна вважати танком Т-72 “по-китайськи”. З радянським оригіналом цю машину пов’язує зовнішній вид і озброєння.
Танк WZ-123
Втім, вона отримала силовий агрегат, створений на основі “західних” рішень, адже в Китаї визнали можливості конструкцій, започаткованих від радянського двигуна В-2, такими, що вже досягли піку своїх можливостей.
Танк WZ-123 започаткував нову лінію розвитку. Представниками одного з напрямків є найсучасніші основні бойові танки НВАК, а саме машини Тип-99 i Тип-99А (ZTZ-99). З іншого боку цього еволюційного дерева знаходяться експортні конструкції.
Спрощена схема еволюції китайських середніх і основних бойових танків
Першою з них був танк Тип 90-II, відомий також під маркетинговою назвою MBT-2000. Його версія з силовим агрегатом українського виробництва була прийнята на озброєння Збройних сил Пакистану під назвою Al Chalid і продукується локально.
Пакистанський Al Chalid
На підставі цього успішного проєкту Китайська Північна Група Промислових корпорацій (NORINCO, China North Industries Corporation) розробила варіант VT-1. Він мав становити найбільш просунуту частину китайської експортної пропозиції, свого роду клас “преміум”.
Крім VT-1, NORINCO розробила також згадані вже VT-3 i VT-2, призначені для потреб менш заможних або менш вимогливих клієнтів. На початку другої декади XXI століття VT-1 i VT-1A (із вдосконаленою системою управління вогнем) було прийнято на озброєння армій Бангладеш, Марокко і М’янми.
Український танк “Оплот”
У 2009 році китайський танк обрали також у Перу, де він обійшов польський PT-91P і український “Оплот“. Однак китайці не змогли використати цей успіх, на заваді укладення контракту на 80-120 танків стала залежність від українських виробників комплектуючих, передусім, двигуна і трансмісії. Випадок у Перу став для NORINCO важливим уроком, з якого швидко зробили висновки.
MBT-3000 входить до гри
Робота над наступником VT-1, або новим китайським експортним танком категорії “преміум”, розпочалася у 2009 році. Однією із головних вимог була заміна силового агрегату закордонного виробництва на вітчизняний аналог.
Разом з цим, йшлося про покращення управління вогнем і бронезахисту, по аналогії з машинами Тип-99 і Тип-99A. Вперше новий танк було показано наприкінці 2011 року в одній з програм китайського публічного телебачення.
Вже на перший погляд він відрізнявся від попередніх похідних машини Тип-90. Башта отримала додатковий захист з розподілом на секції та клиноподібною формою у передній частині.
Машина отримала багате електронне й оптоелектронне оснащення. Найбільших змін зазнала тильна частина корпусу, у перебудованому моторному відділенні встановили новий двигун і трансмісію.
Спочатку танк вважався модернізацією VT-1/MBT-2000, але у червні 2012 року стало відоме його фактичне означення – VT-4/MBT-3000. У вигляді моделі машина дебютувала на міжнародній виставці озброєння Eurosatory у Парижі. Два роки по тому було оприлюднено також існуючі прототипи.
Основний бойовий танк VT-4 під час динамічного показу на виставці в Жухаї у 2016 р.
Перший з них, у конфігурації, відомій з 2012 році, демонструвався на виставці China International Aviation & Aerospace Exhibition 2014 у Жухаї. Другий брав участь у динамічних заходах, де показав дуже добрі тяглові характеристики.
Машина відрізнялася від першого прототипу, зокрема заміною 12,7-мм кулемета на башті на дистанційно керований, розміщенням пускових димових гранат, а також посиленим захистом бокових проєкцій передньої частини башти.
Танки “Оплот-Т” на параді у Таїланді
Першим користувачем цих танків став Таїланд. Щоправда, у 2011 році ця країна придбала 49 українських “Оплотів” (у версії “Оплот-Т”), але виробник з Харкова не зміг вчасно виконати контракт. Бангкок, незадоволений темпом виробництва танків, вирішив придбати танки ще й у Китаю.
У 2017 році Королівські Тайські Сухопутні Війська отримали першу партію з 28 машин VT-4, сплативши за них еквівалент 153 млн USD (що дає ціну за одну машину нижче 5,5 млн USD). На початку 2019 року до них долучилися чергові 11 машин, придбаних за 62 млн USD. Повідомлялося про можливість придбання чергових 14 танків.
Прототип MBT-3000/VT-4 вже з дистанційно керованим 12,7-мм кулеметом на башті
Другий користувач VT-4 залишався невідомим до початку квітня 2020 року. Саме тоді з Китаю до Нігерії прибув вантаж військового майна й озброєння, у т.ч. щонайменше 4 танки. Це мала бути лише перша партія замовлення.
Закупівля VT-4 Нігерією виявилася великою несподіванкою. І хоча наприкінці минулого року там повідомлялося про бажання придбати ОВТ, однак як ймовірного постачальника тоді називали Росію.
Нігерійський VT-4 з першої партії поставлених машин після вивантаження з судна.
Невдовзі після прем’єри новим танком зацікавилися також представники Пакистану. У 1990 році Ісламабад підписав з Пекіном угоди щодо осучаснення пакистанських бронетанкових сил і розбудови оборонної промисловості.
Вперше VT-4 узяв участь у випробуваннях у Пакистані у 2015 році, коли на пустинному полігоні Бахавалпур він змагався з “Оплотом-М”.
На підставі цих угод Пакистан модернізував свої танки Tип-59 (до стандарту Al Zarrar), прийняв на озброєння машини Tип-69-IIMP, Tип-85-IIAP і, нарешті, розпочав ліцензійний випуск танків Al Chalid. У 2015 році в Пакистані ініціювали програму створення нового основного бойового танка Al Hajder.
З огляду на зазначене, Пакистан перетворився на природню ціль для маркетингових заходів NORINCO з її танком VT-4. У тому ж 2015 році китайський танк брав участь у тестах, що пройшли на пустельному полігоні Бахавалпур, де VT-4 мірявся силами з танком “Оплот-М”.
Це було перше змагання між китайською й українською машинами й, за неофіційними даними, на ньому краще продемонстрував себе саме “Оплот”. Та через війну на сході України Київ не був у стані використати цю ситуацію.
Іншим кандидатом у програмі Al Hajder мав бути турецький танк Altay. Однак плани Анкари у 2007 році зіпсувало рішення ФРН про припинення експорту силових агрегатів MTU.
Невдовзі в Ісламабаді повернулися до теми закупу китайських танків, тим більше на фоні чуток про плани поповнення бронетанкових сил Індії на кількасот танків Т-90С. Тому, коли на початку 2018 року з’явилися фото з випробувань VT-4 у Пакистані, у ЗМІ заговорили про близькість вибору на користь китайської машини.
VT-4 під час тестів у Пакистані у 2018 році
Однак перемовини затягнулися. І лише у квітні 2020 року разом із фото знов виготовлених танків Пакистан назвали в якості їхнього майбутнього користувача. За деякими повідомленнями, йшлося про закупівлю біля 100 машин. Інші джерела подають цифру у 176 танків за 860 млн USD (тобто 4,8 млн USD за одну машину), з можливістю розширення контракту на чергові 124 машини.
Щодо експорту китайських танків до Пакистану, то тут є геополітичні й економічні чинники. КНР є геополітичним “гарантом” територіальної цілісності мусульманського Пакистану (населення ~0,22 млрд. людей), у якого є територіальні проблеми із сусідньою Індією (населення ~1,4 млрд. людей). Індія – геополітичний сусід і суперник КНР, має на озброєнні російські танки, тому раніше Пакистан закупив українські танки, які відносно недорогі, проте могли реально перемогти російські танки. Проте, КНР дещо покращив свої танки-клони з українських і російських, має перспективу їх розвитку, потужні можливості виробництва і має реальні геополітичні важелі впливу на Пакистан. Очевидно, що важливим гіпотетичним суперником китайської танкової “орди” є танки Росії та Індії. Крім цього, ймовірно, за допомогою підтримки неоголошеної війни путінської Росії проти України, Китай у значній мірі послабив експортні можливості України як свого конкурента у боротьбі за різноманітні ринки збуту.
Щодо експорту китайських танків до Нігерії (населення ~0,195 млрд. людей) й інших країн то тут варто виділити бажання захопити їх у своє колоніальне володарювання як “Серединної імперії” і Нової глобальної “Золотої Орди”. Для цього КНР використовує достатньо великі кредитні можливості і вже навіть намагається використовувати приватні військові компанії китайського походження, що навіть знайшло своє відображення у останньому фільмі Джекі Чана.
Українцям під час будь-якої форми співробітництва з китайцями необхідно ретельно захищати свої права, добитися від китайців справедливої плати за використані українські ресурси, блокувати спроби китайських агентів в Україні зашкодити інтересам українців під маскуванням насамперед китайської вигоди в українсько-китайських відносинах.
Китайський основний бойовий танк VT-4
