Методичні рекомендації Держпродспоживслужби для експорту продуктів з України у Китай

 

Методичні рекомендації
для державних інспекторів України
та операторів ринку, які мають намір здійснювати експорт
харчових продуктів тваринного походження
до Китайської Народної Республіки

І. Загальні вимоги

Харчові продукти тваринного походження, які ввозяться до КНР з комерційною
метою мають походити із схвалених країн, виключно з підприємств,
акредитованих відповідним компетентним органом КНР.
У Китайській Народній Республіці діє трирівнева процедура схвалення
експорту для певних продуктів тваринного походження:
 схвалення країни (для певних видів харчових продуктів) – Додаток 1.
 акредитація окремих підприємств через CNCA.
Підприємства, які мають намір експорту до КНР певних видів харчових
продуктів тваринного походження мають бути акредитовані CNCA
(Адміністрація КНР з питань сертифікації та акредитації).
Відповідна заявка на акредитацію подається через Компетентний орган
України (Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів
та захисту споживачів).
 схвалення окремих видів харчових продуктів для схвалених
підприємств.
для кожного специфічного продукту є вимоги щодо виготовлення, технологічні
лінії, тощо (національні стандарти КНР).
Після виконання всіх вищенаведених кроків виробник або продавець має
виконати процедуру реєстрації та отримання дозволу для закордонних
потужностей на території КНР:
1. З 1 жовтня 2015 року необхідно реєструватися в системі AQSIQ (Генеральна
адміністрація з нагляду за якістю, інспекції та карантину КНР) для
закордонних виробників (експортерів), трейдерів та імпортерів для
імпортованих до КНР харчових продуктів:
http://ire.ecia.cn
2. Виконання законодавства КНР та специфічних вимог для певних видів
харчових продуктів:
Харчові добавки. При ввезенні харчових продуктів до КНР необхідно
впевнитися, що всі застосовані харчові добавки та інгредієнти в харчових
продуктах є дозволеними.
Інформація наведена у національному стандарті КНР GB 2760-2014 Food Safety
National Standards for the Usage of Food Additives.

3. Виконання вимог щодо маркування.
Інформація наведена у національному стандарті КНР GB 7718-2011 Food Safety
National Standards for General Rules for the Labeling of Prepackaged Food, GB
28050-2011 Food Safety National Standards for General Rules for Nutrition
Labeling of Prepackaged Foods

ІІ. Специфічні вимоги

1. Оператор ринку, який має намір здійснювати експорт харчових
продуктів тваринного походження до КНР, має ознайомитися з національними
вимогами КНР та погодженими умовами експорту для певних видів харчових
продуктів тваринного походження.
Перелік національного законодавства КНР, в тому числі загальні та
специфічні вимоги, наведено у Додатку 2.
2. Оператор ринку, який має намір здійснювати експорт до КНР, має
подати заявку щодо здійснення інспектування на відповідність вимогам КНР до
відповідного територіального органу Держпродспоживслужби за місцем
розміщення потужності.
3. У випадку складання акту державного контролю (перевірки) на
відповідність вимогам країни-призначення, територіальний орган
Держпродспоживслужби за місцем розміщення потужності, надсилає до
Держпродспоживслужби визначений перелік документів для певного виду
харчового продукту.
4. Зазначені документи перевіряються Держпродспоживслужбою та
дипломатичними каналами передаються до Адміністрації КНР з питань
сертифікації та акредитації (CNCA) для подальшої оцінки.
5. Після здійснення оцінки наданих матеріалів CNCA інформує про
результати розгляду, а також у випадку необхідності відповідно до статті 6
Регламенту про адміністрування та реєстрацію закордонних харчових
потужностей (AQSIQ № 145) – здійснює інспектування заявленої потужності
китайськими експертами на відповідність законодавству КНР.
6. У випадку позитивного результату, інформаційні дані про схвалену
потужність вносяться до Переліку схвалених потужностей на експорт до КНР
на сайті CNCA у відповідні категорії продуктів для України, за посиланням:
http://www.cnca.gov.cn/bsdt/ywzl/jkspjwscpqzc/

7. Реєстрація закордонної потужності для експорту діє 4 роки (стаття 10
Регламенту про адміністрування та реєстрацію закордонних харчових
потужностей (AQSIQ № 145).
У випадку необхідності продовження дії реєстрації закордонної
потужності – відповідна заявка подається до CNCA через
Держпродспоживслужбу.
8. У випадку змін у реєстраційній даних про закордонну потужність,
оператор ринку має завчасно повідомити Держпродспоживсолужбу та надати
відповідні форми для внесення змін до переліку схвалених потужностей з
метою інформування CNCA.
9. Перед відправленням вантажів певних видів харчових продуктів
тваринного походження до КНР необхідно перевірити наявність дозволу
підприємства на експорт на сайті CNCA у відповідні категорії продуктів, за
посиланням:
http://www.cnca.gov.cn/bsdt/ywzl/jkspjwscpqzc/
10. Кожний вантаж з певними видати харчового продукту має
супроводжуватися оригіналом міжнародного ветеринарного сертифіката
(погодженої форми), який засвідчує, що харчові продукти відповідають
ветеринарним вимогам та правилам безпечності харчових продуктів України
та КНР.

Перелік погоджених форм ветеринарних сертифікатів, розміщений на
сайті Держпродспоживслужби:
http://consumer.gov.ua/ContentPages/Sertifikati-_Import,_Eksport/98/

Міжнародний ветеринарний сертифікат має бути складений
українською, китайською та англійською мовами, заповнений –
англійською мовою.

Оригінал сертифіката заповнюється та підписується державним
інспектором.
Перелік державних інспекторів, уповноважених видавати міжнародні
ветеринарні сертифікати, опублікований на сайті
Держпродспоживслужби.

Експорт замороженої яловичини

Оператор ринку, який має намір здійснювати експорт замороженої
яловичини до КНР, має ознайомитися з національними вимогами КНР, а також
умовами експорту до КНР, передбаченими Протоколом інспекційних,
карантинних та ветеринарно-санітарних вимог щодо експорту замороженої
яловичини з України до Китайської Народної Республіки (далі – Протокол).
Текст Протоколу доступний за посиланням:
http://consumer.gov.ua/Pictures/Files/Editor/document/%D0%BC%D1%96%D0%B6%D0%BD%
D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD/%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8
/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%20%D0%9A%
D0%9D%D0%A0%20(UKR).pdf
Заморожена яловичина – заморожена безкісткова яловичина, отримана
від великої рогатої худоби, яка в момент забою була за віком молодше ніж
30 місяців, за виключенням діафрагми, фаршу, жирових обрізок, м’яса
механічного обвалювання, голови, копит, нутрощів та інших побічних
продуктів. Мигдалини, дистальна частина клубової кишки, мозок, очі, спинний
мозок, череп, хребетний стовп та дорсальні спинні ганглії мають бути видалені
(стаття 13 Протоколу).
Для акредитації оператора ринку, територіальний орган
Держпродспоживслужби за місцем розміщення потужності, надсилає до
Держпродспоживслужби:
 копію акту державного контролю (перевірки);
 аплікаційну форму, заповнену англійською мовою та підписану
уповноваженою особою потужності відповідно до Додатку 3-1;
 опитувальник, заповнений англійською та українською мовами,
уповноваженою особою потужності відповідно до Додатку 3-3.
Правильність наданих даних має бути засвідчена відповідним
територіальним органом Держпродспоживслужби за місцем розміщення
потужності.
У випадку змін у реєстраційній даних про закордонну потужність, оператор
ринку має завчасно повідомити Держпродспоживсолужбу та надати відповідні
форми для внесення змін до переліку схвалених потужностей з метою
інформування CNCA (Додаток 3-2).

Додаток 3-1
Форма для схвалення нових потужностей:

Додаток 3-2
Форма для внесення змін до переліку схвалених потужностей:

Форма для внесення змін застосовується для умов, коли змінюється номер
схвалення, назва або адреса потужності (окрім фізичної зміни адреси). У
випадку змін діяльності та продуктів для схвалення, в тому числі пов’язані зі
змінами системи якості, – подається додаткова специфікація, або відповідка
заявка.

Роз’яснення щодо заповнення форм для експорту м’яса та м’ясних продуктів

* Вид діяльності (вказати тип потужності, можливо декілька):
SH – бійня;
CP – потужність з розбирання та обвалювання м’яса;
CS – холодильні підприємства.
** Вид продукції (вказати, які види продукції планується експортувати):
Frozen Deboned Beef – заморожена безкісткова яловичина
*** Примітки (вказати походження продукції):
Bovine – ВРХ

Експорт молочних продуктів
(за виключенням дитячого харчування)

Оператор ринку, який має намір здійснювати експорт замороженої
яловичини до КНР, має ознайомитися з національними вимогами та
стандартами КНР (Додаток 2).
Молочні продукти – харчовий продукт, основним інгредієнтом якого є
молоко: пастеризоване молоко, стерилізоване молоко, модифіковане молоко,
ферментоване молоко, сири та перероблені сири, вершки, масло вершкове,
згущене молоко (з цукром), сухе молоко, суха молочна сироватка, концентрат
сироваткових білків та продукти харчування для дітей молочного походження
(стаття 2 Адміністративних заходів щодо інспектування, карантину та нагляду
при імпорті та експорті молочних продуктів (AQSIQ № 152).
Для акредитації оператора ринку, територіальний орган
Держпродспоживслужби за місцем розміщення потужності, надсилає до
Держпродспоживслужби:
 копію акту державного контролю (перевірки);
 аплікаційну форму, заповнену англійською мовою та підписану
уповноваженою особою потужності відповідно до Додатку 4-1.
У випадку змін у реєстраційній даних про закордонну потужність, оператор
ринку має завчасно повідомити Держпродспоживсолужбу та надати відповідні
форми для внесення змін до переліку схвалених потужностей з метою
інформування CNCA (Додаток 4-2).

Дана інформація має додаткову функцію без будь-якої юридичної сили. Читайте повну інформацію у документі *.pdf  “Методичні рекомендації для державних інспекторів України та операторів ринку, які мають намір здійснювати експорт харчових продуктів тваринного походження до Китайської Народної Республіки” на сайті “Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів” та іншу інформацію на державному сайті. 

Україна обігнала Китай у поставках агропродукції до Євросоюзу та увійшла до ТОП-3

Серед країн – головних постачальників агропродовольчої продукції в ЄС за останні 12 місяців Україна посіла третє місце, обігнавши КНР. Обсяг українських поставок склав €5,9 млрд, китайських – €5,7 млрд. Перше місце залишилося за США з  €12,4 млрд, друге – за Бразилією з €11,8 млрд. Передає сайт Китай і Україна з посиланням на УкрАгроКонсалт.  Зростання імпорту агропродовольчих товарів з України до країн ЄС протягом року становило 331 млн євро, або 6%. Позитивне сальдо торгівлі України агропродовольчою продукцією з ЄС становило 3,772 млрд євро.

У 2018 році найбільш важливими джерелами походження аграрного імпорту до ЄС в останні 12 місяців були Бразилія (12 млрд євро) та США (11,5 млрд євро), за ними йшли Китай, Аргентина, Україна, Швейцарія, Туреччина та Індонезія, на кожну з яких припадало від 4,4 до 5,5 млрд євро – про це вказано у дослідженні Monitoring EU Agri-Food Trade: Development until October 2018.

За результатами 2018 року зовнішньоторговельний обіг товарами АПК між Україною та країнами ЄС збільшився на 11,4% порівняно з 2017 роком та сягнув понад $9 млрд, з яких $6,3 млрд припадає на український аграрний експорт. Як повідомляє прес-служба Мінагрополітики, лідерами українського аграрного експорту до ЄС залишаються зернові, яких експортовано більше ніж на $2,2 млрд, насіння олійних культур – $1,1 млрд та олії – $1,1 млрд. Також у 2018 році Україна експортувала до ЄС більше виробів із зерна та хлібних злаків, меду, соків, кондвиробів та інших продуктів.

У цілому, тренд до посилення імпорту агропродукції з України до ЄС є дуже вірним – Україна повинна бути частиною ЄС і НАТО та житнецею Євросоюзу, це на віки забезпечить геополітичну стабільність у Європі.

 

Для китайців і українців – діалог з послом у КНР про російську анексію українського Криму

Кримський півострів України є логічним продовженням степів материкової частини України і життєво залежний від українських ресурсів. Московська держава окупувала Кримський півострів України по своєму знаменитому принципу “Як не з`їм, то надкушу”, – по такому принципу Кремль захопив багато територій які ніколи не міг освоїти і забезпечити задовільний рівень життя людей.

На сайті Посольства України в КНР розміщені розгорнуті відповіді посла України на такі питання:

  1. Питання: Чому Україна стверджує, що Крим належить їй, адже півострів став територією Російської Федерації за результатами референдуму?
  2. Питання: Україна коли-небудь поверне Крим? Чи його втрачено назавжди?
  3. Питання: У ЗМІ з’являється інформація про зростання кількості російських військ на Кримському півострові. Як Ви можете це прокоментувати?
  4. Питання:  Пане Посол, скажіть, будь-ласка, чому Україна так наполягає на поверненні Криму, якщо для Росії цей півострів – її територія?
  5. Питання:  Останнім часом у ЗМІ, насамперед, російських, поширюється інформація про активізацію контактів Китаю з Кримом, зокрема, візити китайських делегацій на півострів для налагодження співробітництва в туристичній, освітянській та інших сферах. Скажіть, наскільки ця інформація відповідає дійсності?

Далі подані розгорнуті відповіді на ці питання.

Питання: Чому Україна стверджує, що Крим належить їй, адже півострів став територією Російської Федерації за результатами референдуму?

–        Давайте відразу домовилось про правильну термінологію: згідно з міжнародним правом Автономна Республіка Крим була і залишається територією України. П’ять років тому, грубо порушивши всі його норми, російські війська розпочали заздалегідь сплановану окупацію Криму. 20 лютого 2014 року на півострові з’явилися так звані “зелені чоловічки” – озброєні військові без розпізнавальних знаків. Водночас під керівництвом офіцерів російських спецслужб було створено й озброєно незаконні збройні формування найманців з-поміж місцевих жителів.

26 лютого 2014 року в адміністративному центрі Криму – Сімферополі – зібрався 12-ти тисячний мітинг кримчан на підтримку територіальної цілісності України. На противагу йому поплічники російських окупантів організували мітинг “Русского єдінства”. У результаті сутичок між мітингувальниками двоє людей загинули, кілька десятків отримали поранення. Згодом, після окупації півострова, слідчий комітет Росії влаштував політичне судилище над групою кримських татар – учасників проукраїнського мітингу.

Уже на другий день російські бойовики захопили будівлі парламенту та уряду Криму й вивісили над ними прапор РФ. Ухвалити рішення про призначення референдуму щодо статусу Криму росіяни примусили депутатів Верховної ради півострова, погрожуючи зброєю.

У наступні кілька днів «зелені чоловічки» захопили магістралі півострова, адміністративні будівлі, взяли в облогу гарнізони Збройних сил України, морські порти й аеропорти. Президент В.Путін стверджував, що ці озброєні люди – місцеві жителі, які придбали уніформу в крамницях. Однак пізніше російський Президент публічно визнав, що це насправді була операція російських збройних сил, якою він особисто керував, а “зелені чоловічки” – військовослужбовці ЗС РФ.

16 березня 2014 року в Криму поспіхом був проведений інсценований референдум, на якому під дулами автоматів кримчани робили свій «вільний» вибір щодо приналежності до РФ. Референдум цей був абсолютно фальшивим, незаконним і повністю суперечив положенням Конституції України, де чітко зазначено: голосування може бути проведено тільки на вимогу не менше як 3 мільйонів громадян; референдум повинен мати всеукраїнський характер і може бути оголошений лише Верховною Радою України. Жодну з цих умов не було виконано. Жодних ознак демократії чи вільного волевиявлення громадян! Тому Україна і весь цивілізований світ, включаючи Китай, не визнали результати такого голосування.  Міжнародні організації рішуче засудили дії Росії. За ці п’ять років було ухвалено три резолюції ООН щодо Криму. Низка західних країн запровадили проти РФ економічні санкції.

Відтоді минуло п’ять років і ситуація на анексованому Росією українському півострові залишається напруженою: репресії, обшуки, вбивства, тортури, переслідування і зникнення журналістів, заборона діяльності представницьких інституцій кримськотатарського народу, політично мотивовані переслідування релігійних діячів та представників конфесій, витіснення корінного і українського населення з півострова, тотальна русифікація.  Повернути свої законні території і зупинити цей терор ми можемо лише за допомогою мобілізації світової спільноти з тим, щоб ізолювати Росію, змусити її рахуватися з міжнародними нормами і нести повну відповідальність за заподіяні злочини.

Часто доводиться чути – кримчани не любили Україну й хотіли жити саме в Росії. Це ще одна безсоромна брехня: за всі часи незалежності України на жодних виборах політичні партії Криму, які виступали за приєднання до Росії, не набирали більше 5 % голосів. Не дарма російські окупанти запровадили закон, за яким публічне висловлення сумніву щодо правомірності перебування півострова у складі Росії карається тюремним ув’язненням терміном до двох з половиною років.

Питання: Україна коли-небудь поверне Крим? Чи його втрачено назавжди?

Відповідь: Україна не визнає й ніколи не визнає незаконну окупацію Криму Російською Федерацією. Кримський півострів залишається невід’ємною частиною України. Ніколи не визнають російську анексію Криму й відповідальні члени міжнародної спільноти, оскільки це створило б надзвичайно небезпечний прецедент і зруйнувало б усю сучасну систему міжнародної безпеки.

Отже, Крим – це наша земля, яку ми обов’язково повернемо. Питання лише в тому, коли саме це станеться.

Наївно було б сподіватися, що російські окупанти вже завтра звільнять півострів і повернуть його Україні. На мою думку, такий сценарій за нинішнього керівництва Кремля неможливий, оскільки саме завдяки загарбанню Криму В.Путіну вдалось відволікти увагу більшості росіян Росії від занепаду економіки країни, наростання кризових явищ у всіх сферах життя і на якийсь час стати ледве не героєм, який повертає колишню велич Російської імперії.

Україна робить і робитиме надалі все можливе для відновлення своєї територіальної цілісності і звільнення своїх територій від окупантів. Реалізувати таке складне завдання ми можемо виключно політико-дипломатичним шляхом: через міжнародні суди, переговори, санкції тощо.

Так, процес повернення Криму довготривалий і потребує прагматичних, виважених кроків як з боку України, так і з боку світової спільноти.

Оскільки для українців, на відміну від наших східних сусідів, людське життя має абсолютну цінність, ми повністю виключаємо варіанти силового звільнення Криму. Возз’єднання Криму з Україною, так само як і Тайваню з материковим Китаєм, можливе лише цивілізованим шляхом. Глибоко впевнений у невідворотності цього процесу.

Звідки ж у мене такий оптимізм? За даними опитувань російських громадян, уже зараз значна частина тих, хто радісно вітали анексію Криму 5 років тому, сумніваються у правильності тодішніх дій свого керівництва. До них починає доходити, що тепер уже вони, а не українські платники податків змушені утримувати півострів, що особливо відчутно на фоні стрімкого падіння доходів пересічних росіян. За оцінками експертів, які порахували витрати на утримання Криму, а також збитки від запроваджених проти Росії у зв’язку з анексією міжнародних санкцій, півострів уже обійшовся Росії у 150 млрд. дол. І це лише початок!

Раніше чи пізніше й російські еліти зрозуміють, що авантюрна зовнішня політика, яка поставила хрест на подальшому розвитку Російської Федерації, завдала величезної шкоди її міжнародному авторитету, суперечить національним інтересам Росії й узагалі веде в глухий кут. Єдиний вихід із цієї ситуації – повернення Москви в політико-правове поле, дотримання нею міжнародного права й узятих на себе міжнародних зобов’язань. А це, у свою чергу, неможливе без повернення Криму Україні.

Питання: У ЗМІ з’являється інформація про зростання кількості російських військ на Кримському півострові. Як Ви можете це прокоментувати?

Відповідь: П’ять років окупації Криму Російською Федерацією яскраво продемонстрували не лише українцям, а й світовій спільноті приховані причини захоплення півострова, а саме: створення плацдарму для реалізації військових погроз країнам Європи, воєнно-стратегічне домінування в усьому Чорноморсько-Середземноморському регіоні. Для Кремля захист «руських» чи «російськомовного населення» завжди був лише приводом для задоволення власних імперських амбіцій.

За ці п’ять років Росія перетворила Крим на потужну військову базу з повноцінними сухопутним, повітряними і морськими компонентами. Вочевидь, рівень мілітаризації Криму є безпрецедентним. Наведу лише деякі приклади.

По-перше, кількість особового складу ЗС РФ на півострові у порівнянні з до-окупаційним періодом збільшилась більше ніж удвічі – з 12 500 до 32 000 осіб. У найближчі п’ять років ця цифра має зрости до 43 000 осіб.

По-друге, у Криму сьогодні фактично сформовано «тріаду» носіїв тактичної ядерної зброї (надводні і підводні човни, стратегічні бомбардувальники, ракетні комплекси), повністю відновлено й модернізовано інфраструктуру для її зберігання.

По-третє, Росія перетворила Крим на полігон для військових випробувань: тут розміщують найновітніші зразки озброєнь та військової техніки; проекти з розвитку воєнної інфраструктури фінансуються в пріоритетному порядку; окупантів не зупиняє й те, що вони фактично руйнують найважливіші сфери життєдіяльності півострова: від туристичної галузі – до збереження унікального екологічного ландшафту регіону.

Більше того, Росія намагається поширити мілітаризацію на весь регіон Чорного і Азовського морів: збільшення числа російських військових кораблів в Азовському морі та їхня дислокація на всій території моря, введення додаткових військових сил під приводом захисту Керченського мосту, провокації та поступове витіснення України з Азовського моря.

Військове накопичення сил в регіоні Кремль пояснює необхідністю відбиття міфічного наступу з боку України, розширенням НАТО на схід, розгортанням американської системи ПРО поблизу кордонів РФ, передислокацією окремих бойових частин Альянсу впритул до Росії, збільшенням спільних навчань НАТО тощо. Однак, Європа лише реагує на загрози, які створює Росія. Причому ця реакція, в першу чергу, полягає в запровадженні економічних та технологічних санкцій проти РФ, різкому засудженні її агресивних дій та виявленні солідарності з Україною. Ніхто не хоче воювати з Росією, а агресивну політику Кремля і Захід, і Україна намагаються стримати шляхом посилення обмежувальних заходів, щоб примусити російські еліти зрозуміти, що успішний розвиток Росії неможливий без відмови від авантюрної й агресивної політики.

Питання: Пане Посол, скажіть, будь-ласка, чому Україна так наполягає на поверненні Криму, якщо для Росії цей півострів – її територія?

Твердження про начебто «історичну належність» Криму Росії позбавлене будь-якого підґрунтя. Це вигаданий ідеологами Російської імперії міф, який радо підхопили «радянські імперіалісти» і який так активно нав’язувався  російською пропагандою, що проник і в інші країни.

Але давайте розберемося. Якщо відкинути стародавню історію, коли цей півострів населяли древні народи й він був то грецькою колонією, то перебував у складі Римської імперії, й розглядати осяжну історичну перспективу, корінним населенням Криму є кримські татари, які мешкали там за сотні років до захоплення Кримського ханства Росією у 1783 році під приводом «помсти» за завдані «кримськими хижаками» образи.  До цього часу якщо на півострові й були якісь росіяни, то хіба що військовополонені.  Так само росіяни підкоряли й приєднували Україну, Литву, частину Польщі, Фінляндію, Центральну Азію… Список можна продовжувати ще довго, й охопить він навіть Китай! Саме так, відомо ж, що свого часу Росія, користуючись тимчасовою слабкістю китайської імператорської влади, відібрала у китайців дуже великі території, значну більшість яких Китаю так і не було повернуто.

Але повернімось до Криму. У ході Другої світової війни Москва, огульно й абсолютно безпідставно звинувативши кримських татар у колабораціонізмі, депортувала їх у віддалені райони Казахстану й Сибіру. Їхні домівки зайняли переселенці з Росії, які, як виявилось, не змогли, на відміну від кримських татар, вести сільське господарство в умовах дуже посушливого клімату. Визнаючи економічну збитковість віддаленого регіону й неможливість його забезпечення навіть водою, Москва у 1954 році ініціювала передачу півострова Українській Радянській Республіці, від чого тодішнє керівництво України, до речі, було зовсім не в захваті, розуміючи, скільки ресурсів і зусиль доведеться витратити, щоб налагодити на півострові нормальне господарське життя. Хочу наголосити, що Крим Росія саме передала Україні з дотриманням усіх юридично-правових норм, а не подарувала.

«Повернення» територій під приводом «відновлення історичної справедливості» – надзвичайно небезпечне гасло, оскільки його реалізація повністю суперечить міжнародному праву й може призвести до жахливих наслідків. Керуючись цим гаслом, росіяни можуть висунути претензії на багато які регіони, які колись входили до складу Російської імперії. Скажімо, росіяни цілком можуть вважати, що Харбін чи Далянь були побудовані підданими Російської імперії й «завжди були російськими містами». Правда, ж це видається маячнею?  Але ж у випадку з Кримським півостровом сталось саме так: міф, брехня і перекручення історичних фактів на виправдання нео-імперських амбіцій призвели до справжньої трагедії.

Питання:  Останнім часом у засобах масової інформації, насамперед, російських, поширюється інформація про активізацію контактів Китаю з Кримом, зокрема, візити китайських делегацій на півострів для налагодження співробітництва в туристичній, освітянській та інших сферах. Скажіть, наскільки ця інформація відповідає дійсності?

Відповідь: Для початку хочу чітко пояснити: Китай, як і вся міжнародна спільнота, не визнавав і не визнає спроби незаконної анексії Російською Федерацією Криму, чітко заявляє про підтримку суверенітету та територіальній цілісності України й демонструє такий підхід на практиці. Станом на сьогодні, нашому Посольству невідомі випадки офіційних контактів чи візитів посадовців КНР до тимчасово окупованого українського Криму чи їхньої участі у заходах, що їх влаштовують окупаційні влада Криму та Російська Федерація на анексованому півострові.

Оскільки залучити до своїх заходів офіційних представників не вдається, Москва, щоб створити принаймні видимість легітимізації незаконної окупації Криму, всіляко намагається «затягнути» на окупований півострів хоча б приватних осіб та співробітників недержавних установ Китаю. Такі дії є, м’яко кажучи, негідні, адже у Кремлі прекрасно розуміють, що такі поїздки не лише є грубим порушенням як українського, так і міжнародного законодавства, але й суперечать офіційній позиції КНР.

За цих обставин окупантам не залишається нічого іншого, як вдаватись для реалізації їхніх підступних цілей до розповсюдження фейкових новин.

Яскравий приклад цього – широко розтиражована російськими ЗМІ фейкова заява прес-служби т.зв. «міжнародного дитячого центру «Артек» про візит до табору нібито «глави Управління міжнародних обмінів» Чженчжоуського університету То Чжоу, який начебто пообіцяв привозити на окупований півострів групи китайських дітей для відпочинку й вивчення російської мови.

Як з’ясувалось, згадана особа не тільки не є начальником Управління Чженчжоуського університету, але й узагалі не працює в цьому престижному навчальному закладі й не має права щось заявляти від його імені, про що Університет офіційно інформував Посольство (див. посилання – Letter_from_University.pdf).

Такими діями Росія, переслідуючи свої неблаговидні політичні цілі,  намагається торпедувати давні дружні стосунки довіри і взаємоповаги  між Україною та КНР.

Однак, єдиним результатом поширення росіянами недостовірної інформації й відверто вигаданих новин буде повна втрата довіри до російських ЗМІ.

Джерело: Діалог з Послом

Україна на ІХ Пекінському міжнародному кінофестивалі

16 квітня Надзвичайний і Повноважний Посол України в КНР Олег Дьомін  відвідав Український національний стенд на кіноринку ІХ Пекінського міжнародного кінофестивалю. Офіційним організатором стенду виступили Державне агентство України з питань кіно та Українська кіноасоціація. На стенді представлена вичерпнай актуальна інформація про сучасний український кіноринок, його виробничі потужності та останні українські кінопроекти.Стенд працюватиме по 19 квітня ц.р.

Крім того, Посол О.Дьомін взяв участь у спеціальній презентації «Ukraine is Your Destination», на якій представники Української кіноасоціації ознайомили присутніх з тенденціями розвитку українського кінематографу, творчим потенціалом та перевагами українських кінолокацій. Виступаючи на заході, О.Дьомін назвав спільне виробництво фільмів одним із найперспективніших напрямів українсько-китайського співробітництва у кінематографічній сфері. «А належні умови для цього створить міжурядова угода про спільне кіновиробництво, проект якої наразі готується сторонами до підписання»,– зазначив Посол.

Пекінський міжнародний кінофестиваль проводиться щорічно за підтримки уряду КНР та є наймасштабнішою в азійському регіоні платформою для зустрічі професіоналів у сфері кіноіндустрії: виробників, дистриб’юторів, покупців, сейлз-агентів, організаторів фестивалів та кіноринків. Цьогорічний ІХ кінофестиваль приурочений 70-річчю заснування КНР і проходить під патріотичним гаслом “Дім – Батьківщина”, його філософія «Краса у відмінностях, гармонія у різноманітті”.

Міненерговугілля України з китайською CNNC – про співпрацю у проекті «Енергетичний міст «Україна – ЄС»

У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України 15 квітня проведено зустріч з представниками китайської компанії «China Zhongyuan Engineering Corporation (CNNC)».

 Сторони обговорили перспективи та можливості співпраці в атомній енергетиці. Зокрема, йшлося про проведення конкурсу з визначення приватного партнера для здійснення державно-приватного партнерства щодо проекту «Енергетичний міст «УкраїнаЄвропейський Союз».

 З боку Міненерговугілля відзначено відкритість проведення конкурсу та забезпечення рівних умов для всіх учасників.

 Китайська сторона підкреслила потенціал України у сфері енергетики та висловила зацікавленість щодо можливої участіу проекті «Енергетичний міст «УкраїнаЄвропейський Союз», добудови енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької АЕС.

 Учасники зустрічі наголосили, що завдяки спільним зусиллям Міненерговугілля, ДП «НАЕК «Енергоатом» та корпораціїCNNC протягом останніх років проведено низку заходів щодо можливого спільного розвитку проектів в галузі атомної енергетики.

 Участь у зустрічі взяли директор Департаменту ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу Олег Коріков, заступник начальника управління-начальник відділу забезпечення перспективного розвитку ПЕК Володимир Новик та ХаоШипін (Hao Shiping), офіційний представник «China Zhongyuan Engineering Corporation (CNNC) в Україні.

ДОВІДКА про Хмельницьку АЕС

Хмельни́цька атомна електростанція (ХАЕС) — атомна електростанція, яка розташована на території Хмельницької області в місті Нетішин. На електростанції працює 2 ядерних реакториВВЕР-1000 (підключені у 1987 і 2004 роках відповідно) загальною потужністю 2000 МВт. Основне призначення станції — покриття дефіциту електричних потужностей в Західному регіоні України. До зони спостереження ХАЕС входять території Хмельницької (території Ізяславського, Славутського,Білогірського та Шепетівського районів) та Рівненської (території Острозького, Гощанського таЗдолбунівського районів) областей. Район, у якому розташована ХАЕС належить до 5-бальної сейсмічної зони.

Довідка про China Zhongyuan Engineering Corporation (CNNC)

CNNC (China National Nuclear Corporation, Китайська національна ядерна корпорація) – велике державне підприємство КНР, утворене відповідно до рішення Державної Ради КНР. Вона об’єднує понад 100 компаній та інститутів, які входять до її складу на правах філій, і співпрацює на постійній основі з 20 дійсними членами Академії Наук Китаю та Китайською Академії технічних наук. Корпорація веде науково-дослідні роботи, займається будівництвом і експлуатацією об’єктів в різних сферах практичної діяльності, таких як виробництво електроенергії на АЕС, розробка і застосування ядерних технологій, а також здійснює міжнародне економічне співробітництво і займається експортно-імпортними операціями. CNNC особливо активно працює у міжнародних проектах з РФ та Аргентиною.

CZEC (China Zhongyuan Engineering Corp.)  – це дочірнє підприємство CNNC, засноване 25 квітня 1983 року. Як платформа зарубіжних ядерних проектів CNNC, CZEC стала першим великим китайським зарубіжним підрядником по ядерним проектам. Компанія накопичила більш ніж 30-літній досвід будівництва зарубіжних ядерних проектів та експорту кількох атомних електростанцій. Компанія має велику технічну потужність і вельми богатий управлінський досвід.

Довідково. Деякі особливості роботи CNNC в Аргентині

У даний час в Аргентині є дві АЕС, на яких експлуатуються три атомні енергоблоки: одноблочна АЕС «Ембальсе» з важководного реактором CANDU канадського проекту і АЕС «Атуча» з двома важководними реакторами розробки Siemens. Також на майданчику АЕС «Атуча» споруджується експериментальний реактор малої потужності (25 МВт), відомий під брендом CAREM.

Джерело: Аргентина ищет партнёров для строительства новых блоков АЭС

На порядку денному CNNC стоїть питання будівництва нових енергоблоків великої потужності. В якості одного з основних партнерів в цій справі аргентинська сторона розглядає Китай. Ще травнем 2017 року було підписано стратегічну угоду між CNNC і аргентинської державної ядерної компанією Nucleoeléctrica Argentina SA про будівництво реактора великої потужності в якості третьої блоку АЕС «Атуча».

Угода передбачала один з двох можливих варіантів: або фінансове сприяння китайської сторони в будівництві на цьому майданчику важководного блоку проекту Candu-6, або будівництво там енергоблоку за новим китайським проектом Hualong One. Загальною умовою обох цих варіантів була фінансова сторона питання – Китай зобов’язався виділити довгостроковий кредит, що покриває 75% вартості будівництва, який погашатиметься за рахунок електроенергії, яка вироблятиметься новим блоком.

У лютому 2019 року, проте, в ЗМІ з’явилися публікації, які констатують, що за майже два роки, що минули з моменту укладення угоди, воно практично не вступило в стадію практичної реалізації. Як зазначалося, причиною цього могли стати як розбіжності в питаннях фінансування, так і тиск з боку США, які намагаються схилити Аргентину до відмови від співпраці з Китаєм в атомній галузі.

Тим не менше, кілька тижнів тому, радник аргентинського уряду з питань атомної енергетики Julian Gadano (Джуліан гадати), виступаючи на що проходить в Пекіні форумі «Атомна енергетика для сталого розвитку» підтвердив факт продовження переговорів з КНР з питання про будівництво нового енергоблоку, зазначивши, що «новітній китайський проект Hualong One був би хорошим вибором».

При цьому в своїх планах щодо розвитку атомної енергетики Аргетніна не обмежується тільки співпрацею з Китаєм. ЗМІ нагадують, що в грудні 2018 року Аргентина підписала угоду в РФ, що передбачає можливість будівництва в країні атомних станцій за російськими проектами, в т.ч. плавучих АЕС.

Отже, співпраця з CNNC проходить в умовах активної бурхливої геополітичної конкуренції між США, КНР, Канадою, РФ, ін. Інвестиції  КНР  до України  проходять в умовах частих спроб недоброчесної співпраці між окремими бізнес-структурами (корупція, промислове шпигунство) і гібридної воєнної агресії РФ (стратегічний сюзник КНР) проти України. Ці складні проблеми потрібно вирішувати на основі чітких довгострокових позитивних перспектив без можливості поглинання інтересів європейської України (0,04 млрд. людей) інтересами азійської КНР (1,4 млрд. людей).

Крім цього, особи, які приймають рішення в Україні щодо розміщення і будівництва ядерних електростанцій повинні сильно пам`ятати геополітичний досвід жахливої аварії на Чорнобильській АЕС внаслідок: традицій російських рішень щодо вибору місця АЕС (біля Києва, у Чорнобилі на “шляху із варяг у греки” до Китаю ), традицій російських технологій і традицій російського керівництва.