Україна обігнала Китай у поставках агропродукції до Євросоюзу та увійшла до ТОП-3

Серед країн – головних постачальників агропродовольчої продукції в ЄС за останні 12 місяців Україна посіла третє місце, обігнавши КНР. Обсяг українських поставок склав €5,9 млрд, китайських – €5,7 млрд. Перше місце залишилося за США з  €12,4 млрд, друге – за Бразилією з €11,8 млрд. Передає сайт Китай і Україна з посиланням на УкрАгроКонсалт.  Зростання імпорту агропродовольчих товарів з України до країн ЄС протягом року становило 331 млн євро, або 6%. Позитивне сальдо торгівлі України агропродовольчою продукцією з ЄС становило 3,772 млрд євро.

У 2018 році найбільш важливими джерелами походження аграрного імпорту до ЄС в останні 12 місяців були Бразилія (12 млрд євро) та США (11,5 млрд євро), за ними йшли Китай, Аргентина, Україна, Швейцарія, Туреччина та Індонезія, на кожну з яких припадало від 4,4 до 5,5 млрд євро – про це вказано у дослідженні Monitoring EU Agri-Food Trade: Development until October 2018.

За результатами 2018 року зовнішньоторговельний обіг товарами АПК між Україною та країнами ЄС збільшився на 11,4% порівняно з 2017 роком та сягнув понад $9 млрд, з яких $6,3 млрд припадає на український аграрний експорт. Як повідомляє прес-служба Мінагрополітики, лідерами українського аграрного експорту до ЄС залишаються зернові, яких експортовано більше ніж на $2,2 млрд, насіння олійних культур – $1,1 млрд та олії – $1,1 млрд. Також у 2018 році Україна експортувала до ЄС більше виробів із зерна та хлібних злаків, меду, соків, кондвиробів та інших продуктів.

У цілому, тренд до посилення імпорту агропродукції з України до ЄС є дуже вірним – Україна повинна бути частиною ЄС і НАТО та житнецею Євросоюзу, це на віки забезпечить геополітичну стабільність у Європі.

 

Конференція щодо експорту продуктів харчування з України до Китаю

Без експертів зрозуміло, що Китай з населенням більше ніж 1,3 мільярди населення є величезним ринком споживання промислової і сільськогосподарської продукції, продуктів харчування, а також має нагальну потребу комусь продавати вироблену своїм населенням продукцію, щоб забезпечити себе харчуванням і підвищити рівень життя. З урахуванням того, що більше мільярда населення проживає на відносно компактній території, Китай є дуже цікавим ринком збуту багатьох видів продукції.

24 листопада в Києві близько 250 українських виробників продуктів харчування зібралися на спеціалізованій конференції, щоб обговорити питання експорту товарів до Китаю. Мета заходу – визначити перспективи, шляхи та інструменти успішного виходу на східний ринок.

Перед присутніми виступила радник міністра аграрної політики і продовольства України Владислава Рутицька, яка вказала, що Китай зараз – це найбільший торговий партнер України. Але обсяг продажів для китайського партнера у перерахунку на одну особу не перевищує 15 центів. Україні є куди рости у кількості поставок до Китаю. Наприклад, експорт зернових в КНР зараз є однією з найбільш маржинальних галузей економіки –  в 2015 році показник був на рівні 35%”.

Начальник управління економічного співробітництва МЗС України, заступник Голови Ради експортерів та інвесторів при МЗС України Олександр Данилейко зазначив,  що 90% українського експорту в Китай – це сировина. Така структура повинна бути змінена. За його словами, одним з напрямків перспективного співробітництва є створення в Україні підприємств з китайськими інвестиціями для переробки української сировини, щоб експортувати  до Китаю вже готовий продукт. Китайський ринок відкритий для українських продуктів харчування. Попит на товари з України стає дедалі більшим, проте в умовах конкуренції виробникам треба активно рекламувати і просувати свої продукти.

Засновник компанії “Укр-Китай Коммуникейшин” В’ячеслав Лисенко (організатор конференції) відзначив, що “Китайці готові спробувати Вашу продукцію, вони будуть нести її до свого оточення. Але не потрібно розраховувати, що просування ваших товарів буде швидким. Китайцями потрібен час для того, щоб звикнути до нових продуктів”

За останні роки китайці стали багатшими і стали більше споживати  імпортні продукти харчування, адже асоціють їх з кращою екологічністю, ніж китайські продукти. Адже вони добре знають, що рекордні китайські врожаї потребують великої кількості добрив, використання генно-модифікованих продуктів. Для прикладу, білорусько-російська компанія “Білоруська калійна компанія” (БКК) поставить до Китаю 1,5 млн. тон калію у 2017-2019 роках.

Тому в українських виробників досить високі шанси продавати в Китаї як сільськогосподарську сировину, так і готові продукти харчування, при цьому велике значення має не генно-модифікована продукція, а натуральна.

Підвищити зацікавленість українців у постачанні якісних продуктів харчування може забезпечення прибутковості насамперед не за рахунок штучного підвищення урожайності, а за рахунок переробки в Україні сільськогосподарської продукції у готові продукти харчування.

Щоб швидко досягти цієї мети, варто залучити китайські інвестиції у будівництво переробних українських підприємств в Україні.

Також можливо вирощувати сільгосппродукцію і переробляти її в продукти харчування під контролем китайських замовників.

Очевидно, що мова не може йти про продаж китайцям українських земель з огляду на можливу експансію китайського мегабізнесу і мегадержави Китай (більше 1,3 млрд. населення) на відносно значно менший український бізнесу і державу Україну (більше 40 млн. населення).

Очевидно, також, що з огляду побудови Китаєм залізничного маршруту нового Шовкового шляху повз Україну через Білорусь, українські виробники не повинні забувати про постачання сільськогосподарської продукції до Індії, інших країн Азії, Океанії, Африки, Латинської Америки, Євросоюзу.

У теперішній час активного розвитку експорту України і закріплення українських експортерів на певних світових ринках, українцям і китайцям важливо знайти спільну мову щодо взаємовигідного бізнесу. Особливо це вигідно китайцями з їхніми мегапотребами у споживанні і експорті. Адже тут, як і скрізь у бізнесі діє добре відомий принцип – партнера простіше утримати у своєму бізнесі, ніж повернути. Сьогоднішня китайська політика у цьому відношенні не завжди вірна.

Російське видання “Комсомольская правда” показала особливості виробництва китайських овочів в Російській Федерації. Очевидно, що українська продукція не страждає такими недоліками: