Візит Володимира Путіна до Китаю відбувся 16 травня 2024 року і був його першим міжнародним візитом після “інавгурації”. За підсумками зустрічі з головою Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпіном, було оголошено про економічні моменти та російсько-українську війну, яку китайці та росіяни називають “українською кризою”. Як завжди з 2014 року, Сі Цзіньпін бреше про свої міжнародні цілі – згідно положень 36 китайських стратагем, доповнених росіянами. Адже всім очевидно, що це не українська криза, а російська загарбницька війна проти України, керована зі сторони КНР. Для виживання і процвітання китайців, Сі Цзіньпін повинен згадати, що у часи формування 36 китайських стратагем, нинішня територія КНР перебувала у процесі нескінченних дискретно-безперервних війн держав-князівств, народи яких перебував у стані злиднів. Імперія монгола (китайця) Чингісхана не дала нічого позитивного нікому і привела до багаторазового руйнування нинішнього Китаю. Лише співпраця Китаю з Європою у кінці 20-го на початку 21-го століть забезпечила китайцям нормальний рівень життя, привела до процвітання технологій, основа яких в основному вкрадена у США і в країнах Євросоюзу, а також у Росії і в Україні.
За словами експерта програми “Міжнародна та внутрішня політика” аналітичного центру “Український інститут майбутнього” Ігора Тишкевіча, візит був політичною демонстрацією розвороту Росії на Схід. Однак, сторони не домовилися ні про що проривне, особливо у питаннях будівництва газопроводу через Монголію та платежів за імпорт китайських товарів. Зазначимо, що Росія продемонструвала політичну демонстрацію повороту по команді на КНР вже багато років назад, ще до 2014 року. Війною Росії проти України, а фактично поки що неявною війною проти Євросоюзу і НАТО керує з 2012 року китайський намісник у Росії росіянин китайського походження “Сергій Шойгу”. На тувинсько-російській мові “Сергей Күжүгет оглу Шойгу”, який народився у Тувинській АРСР, яка у першій половині 20-го століття була китайською провінцією, а у 1944 році була анексована Росією у процесі формування КНР і Республіки Китай. У теперішній час Шойгу переміщений з посади міністра оборони РФ – на посаду секретаря Ради безпеки Російської Федерації. Ця посада дозволяє Сі Цзіньпіну через Шойгу контролювати всі ключові сфери російської безпеки. Це підтверджує той факт, що під час зустрічі Сі Цзіньпіна та Путіна в Пекіні, новопризначений секретар Радбезу РФ Шойгу чомусь стояв на місці №2 у шерензі російської делегації – після міністра іноземних справ РФ Лаврова (місце №1). Новий міністр оборони РФ Білоусов чомусь стояв у російській делегації на місці №13 з 26-ти, а вусатий путінський спікер Песков – на місці №11. На останньому місці №26 у шерензі російської делегації у Пекіні стояв російський олігарх Дерибаска (алюміній), який за свідченням партнера для ведення бізнесу вимушений був стати агентом ФСБ (інформація з Вікіпедії 18.05.2024 р.). Процес вітання Сі Цзіньпіна з шеренгою з 26-ти російських керівників Росії був схожий на процес представлення керівнику КНР його російських підлеглих керівників. Очевидно, що двійники Путіна грають лише другорядну представницьку роль у керівництві Росією, яка фактично керується лідерами КНР (?).
Це відображає складність геополітичних відносин та інтересів між цими двома країнами. Якщо вам потрібно більше інформації або деталі про конкретні аспекти візиту, будь ласка, дайте мені знати.
Уряд США готується до протидії конкуруючим країнам, які хочуть продовжити вплив на американських виборців наступному році. Вибори президента США мають високі ставки для Росії, КНР, України. Китай, схоже, готовий підтримати ще більш агресивну пропагандистську кампанію. Інші, такі як Іран, можуть знову спробувати посіяти розкол у Сполучених Штатах.
Чи втручалася Росія у вибори в США?
Поки Вашингтон очікує виборів 2024 року, минулого тижня розвідувальні служби США опублікували звіт про проміжні вибори 2022 року, документ, який дає деякі підказки щодо того, що може статися далі. Розвідувальні служби дійшли висновку, що Росія підтримувала Трампа в 2016 році. Тож що буде у 2024 році?
Оскільки війна в Україні наближається до третього року, Росія, уважно стежить за виборами в США.
Головний кандидат від Республіканської партії, колишній президент Трамп підняв питання щодо фінансування України. Президент Байден вважає, що допомога Україні в інтересах Сполучених Штатів. Хоча двопартійна підтримка України залишається, Росія зосереджена на нападах на демократів, щоб запобігти додатковій допомозі США Україні в найближчі роки.
У звіті розвідки встановлено, що Росія брала участь у наклепницьких кампаніях проти демократів у 2022 році, включаючи перебільшення звинувачень у корупції проти родини Байдена, значною мірою через підтримку адміністрацією Байдена України. «Москва розглядає президента США як ініціатора побудови єдиного західного альянсу та утримання Києва на прозахідному шляху», – йдеться у повідомленні.
Офіційні особи кажуть, що Росія буде приголомшена війною в Україні у 2022 році, але звіт ілюструє, як війна в Україні переплетена з зусиллями Росії вплинути на політику США. У звіті говориться, що Росія розглядала можливість відстрочки свого виведення з південного району Херсонщини, щоб не дати американським силам, які підтримують Україну, «відчувати перемогу напередодні виборів».
Нарешті, наступного дня після виборів Росія оголосила про виведення військ.
Оскільки республіканська опозиція щодо фінансування України зростає, чиновники вважають, що Москва, ймовірно, спробує більше втрутитися у 2024 році.
Чи вивчив Китай досвід Росії?
У той час як Росія давно намагається вплинути на політичні дебати в США щодо питань, що викликають розбіжності, Китай, як правило, зосереджувався більш вузько, протистоячи місцевим політикам, які займають позиції щодо Тибету, Тайваню чи інших подібних питань. Представники США кажуть, що це може змінитися.
Поки що не зовсім визначено, яку стратегію прийме Китай або яку сторону він підтримуватиме у 2024 році. Але у звіті вказується, що китайські лідери розглядали вибори 2022 року як можливість просувати хаос американської моделі.
Оскільки президент Сі Цзіньпін посилює контроль над політикою та економікою, ідеологічні розбіжності між Китаєм і Сполученими Штатами стають більш виразними. У результаті китайські лідери будуть більше зацікавлені в діяльності впливу, яка посилює розбіжності в американському суспільстві, які протягом тривалого часу були центром російських операцій.
Не зовсім зрозуміло, як далеко зайде Китай. Але американські розвідувальні служби, здається, знають більше, ніж вони видають. Цей звіт містить пропуски, які впливають на його читання. У ньому було заявлено, що лідери Китаю зробили «новий акцент» на чомусь, але затемнили тему речення.
На погляд багатьох експертів, КНР давно підтримує російські фабрики тролів для впливу на інші країни, насамперед на Україну. Не випадково, далеко до 2014 року у кабінетах першої з відомих російських Troll Factory у Петербурзі, на Савушкіна, 55 висіли портрети міністра оборони Сергія Шойгу. Він народився і виріс в РФ, у республіці Тува – це бувша провінція Китаю). Ця “фабрика тролів”мала офіційну назву “Агенство інтернет-досліджень”. У лютому 2023 року, у рік своєї смерті, власник ЧВК “Вагнер”, бувший повар Путіна Євген Пригожин заявив – це він придумав, створив, фінансував і тривалий час керував агентством тролів.
Яку роль відіграватиме штучний інтелект?
Китай почав експериментувати з використанням штучного інтелекту в кампаніях впливу. Експерти галузі кажуть, що нова технологія полегшить зарубіжним країнам імітацію носіїв англійської мови та швидше генерує інформацію, яка посилює існуючі розбіжності.
Але урядовці більше стурбовані тим, що технологія штучного інтелекту може бути використана для створення надзвичайно реалістичних, але неправдивих відео, і що ця дезінформація може швидко мати шкідливі наслідки.
Насправді, у передових ІТ-країнах hi-tech бізнесмени почали розробляти засоби аналізу соціальних медіа (Social Media Analytics) і Social media CRM (Customer Relationship management) орієнтовно з 2010 року. Ринок послуг Social Media CRM достатньо великий і легальний, адже багато компаній хочуть легально знати відгуки про свою роботу в Інтернеті, легально залучати більше клієнтів до покупки своїх товарів, тобто активно легально впливати на клієнтів свого бізнесу. Деякі компанії використовують нелегальні або напівлегальні методи. Для прикладу, широко відомим став скандал з компанією Кембріджська аналітика (Cambridge Analytica, Cambridge Analytica Ltd), яка незаконно впливала на результати виборів в США через Social Media.
Деякі країни все ще намагаються зламати комп’ютерні системи місцевих органів влади?
Зовсім ні. Це хороші новини в цій останній оцінці розвідки.
Надзвичайна децентралізація виборчої системи США є її найважливішим захисним механізмом. Російські хакери атакували виборчі системи у 2016 році. Але тепер зарубіжні країни вважають, що суттєво вплинути на підрахунок голосів шляхом злому комп’ютерних мереж місцевих органів влади надто важко.
Це змусило іноземні держави з усіх боків докладати більше зусиль до інших засобів впливу на вибори.
За межами Китаю та Росії
Окрім Китаю та Росії, у звіті розглядаються також інші країни, зацікавлені у впливі на вибори в США. У звіті вказується, що Куба сподівається, що уряд США відмовиться від санкцій проти неї, і намагалася зіграти певну роль у деяких виборах до Конгресу та губернаторів у 2022 році. Хоча деякі деталі були відредаговані, у звіті говориться, що кубинські чиновники зосередилися на політиках Флориди, оскільки місцева кубинсько-американська громада Маямі має величезний вплив на політику США щодо Куби. Іран підтримує кампанії з дезінформації в Twitter та інших соціальних медіа-платформах, спрямовані на підтримку прогресивних кандидатів. Деякі з цих версій дезінформації також посилили пропалестинські настрої.
Основою цієї статті є матеріали Джуліан Е. Барнс, який висвітлює інформацію про розвідувальні служби США та міжнародну безпеку для The Times. Він пише про проблеми безпеки більше двох десятиліть. Натисніть, щоб дізнатися більше про нього.
Яка відповідь на запитання: Чи будуть втручатися КНР і Росія у вибори в США для впливу на Україну?
Відповідь позитивна. Більше того, КНР і РФ давно і тісно взаємодіють у організації hi-tech інформаційного впливу через соціальні медіа на стан суспільств країн Євросоюзу, НАТО та багатьох інших. Раніше Росія це робила через друковані та інші ресурси, для прикладу, через 3-й Інтернаціонал. Тепер пропагандистський вплив здійснюється через інтернет-ресурси.
Наприкінці 2018 року у Посольстві України у КНР відбулася презентація китайсько-українського видання «36 стратагем». Книгу уклали та переклали українською мовою співробітники української редакції Міжнародного радіо Китаю (Міжнародна державна радіостанція Китаю, розташована в Пекіні. Проводить мовлення на коротких і середніх хвилях (AM), через супутник та Інтернет).
У своїй промові Посол України у КНР Олег Дьомін зазначив, що ця робота має великий політичний резонанс і культурний ефект та є чудовою рекламою МРК в Україні і, хоча ми живемо за власними традиціями, але разом з тим нам дуже цікаве те бачення світу, яке нам пропонує східна, зокрема, китайська традиція.
У своєму виступі заступник президента МРК Ху Баншен зазначив, що книга «36 стратагем» вийшла двома мовами для того, щоб з одного боку краще передати дух п’ятисячолітньої китайської культури і потужної філософської традиції, а з іншого боку, щоб бути доступною пересічному українському читачеві. Наголошено, що у 2018 цьому році відзначається 10-річчя з дня заснування сайту CRI-online українською мовою.
Усі присутні мали змогу отримати власний примірник книги з підписом одного з перекладачів.
Джерело: посольство України в КНР.
Необхідно мати на увазі, що багато авторів зазначають, що китайські стратагеми мають негативний зміст. Російський переклад стратагем є давно, див. Древньокитайські тези регіонального пекла (36 стратагем). Коли Китай користувався цими стратагемами, китайці були роздроблені на багато мінідержав і угруповань, які безперервно ворогували та воювали між собою.
Польське видання Wojsko i Technika оприлюднило цікавий матеріал про особливості трансформування українських і російських танків радянського походження у китайські, які блокували український танковий експорт. Стаття про танки наочно свідчить, чим може закінчитися співробітництво КНР (населення ~1,4 млрд. людей) та України (населення ~0,042 млрд. людей) чи Польщі (населення ~0,038 млрд. людей) або Білорусі (населення ~0,01 млрд. людей) у будь-якій сфері. Простий неупереджений розгляд свідчить, що така небезпека особливо актуальна в умовах китайської міжнародної глобальної ініціативи “Один пояс, один шлях” і знаходить своє підтвердження у багатьох реальних геополітичних подіях різного масштабу.
На початку квітня 2020 року до Нігерії прибув транспорт з першою партією нових танків VT-4, закуплених у Китайській Народній Республіці. Через два тижні стало відомо про ще більший експортний успіх цієї китайської бойової машини. Так, черговим користувачем VT-4 буде Пакистан. Під час пандемії COVID-19, яка вирує світом, Китай, що виходить з її тіні, посилює свої позиції на ринку зброї. Танки для Пакистану будуть першими, виготовленими після початку пандемії. Але як в Китаї дійшли до створення танка, що згодом став конкурентом українському “Оплоту”?
Багато років поспіль Китайська Народна Республіка розглядалася у сфері бронетехніки переважно як виробник копій радянських конструкцій. Клони T-54 – танки Тип-59 і Тип-69 – успішно змагалися з оригінальними виробами за експортні замовлення для країн третього світу. Вочевидь, вони вигравали завдяки своїй низькій ціні.
Т-54-2
З часом китайська оборонна промисловість не лише здобувала досвід, а й отримувала за кордоном нові технічні рішення і технології, які поступово освоювалися і впроваджувалися у нових проєктах.
Так, оригінальне озброєння замінили більш потужним – 105-мм гарматою з британським корінням, а потім навіть копією радянської 125-мм гармати 2A46. Частина танків отримала більш сучасні системи управління вогнем, нові системи зв’язку.
Китайська бронетехніка. Перші дві машини – танки Тип-59
З часом посилили й бронезахист. Під час поточних модернізацій також використали рішення, розроблені у Китаї для чергових версій розвитку клонів радянських танків. У результаті “китайський Т-54” все більше відрізнявся від прототипа як з точки зору зовнішнього вигляду, так і бойового потенціалу. Машини цього типоряду все ще залишаються на озброєнні.
Останніми представниками цього ланцюжка є танки Tип-59G – Tип-59G(BD) Durdźoj, що стоять на озброєнні Збройних сил Бангладеш, а також VT-3, які купила Танзанія.
Tип-59G(BD) Durdźoj Збройних сил Бангладешу
У 80-х роках було визнано, що акумуляція здобутого Китаєм технічного досвіду уможливлює стрибок в еволюції бронетехніки. Тому частину технічних напрацювань на базі Т-54 спрямували на розробку нових машин серії Тип-80/85/88.
Танки Тип-88А
Ці конструкції привнесли багато нового, найважливішим було впровадження нових корпусів, а надалі також нових зварних башт з оригінальним китайським рішенням модулів спеціальної броні.
Озброєння частини танків цього сімейства становлять копії запозиченої з радянського Т-72 гладкоствольні 125-мм гармати з механізованим автоматом заряджання.
Еволюційний розвиток цього напрямку триває, його останнім досягненням є танки Тип-96 (ZTZ-96), “робочі конячки” Народно-Визвольної Армії Китаю (НВАК), а також VT-2, що пропонується на експорт.
Танк Тип-96 (ZTZ-96)
Своєю чергою, створення танка WZ-123 стало революційною зміною. У певному сенсі, його можна вважати танком Т-72 “по-китайськи”. З радянським оригіналом цю машину пов’язує зовнішній вид і озброєння.
Танк WZ-123
Втім, вона отримала силовий агрегат, створений на основі “західних” рішень, адже в Китаї визнали можливості конструкцій, започаткованих від радянського двигуна В-2, такими, що вже досягли піку своїх можливостей.
Танк WZ-123 започаткував нову лінію розвитку. Представниками одного з напрямків є найсучасніші основні бойові танки НВАК, а саме машини Тип-99 i Тип-99А (ZTZ-99). З іншого боку цього еволюційного дерева знаходяться експортні конструкції.
Спрощена схема еволюції китайських середніх і основних бойових танків
Першою з них був танк Тип 90-II, відомий також під маркетинговою назвою MBT-2000. Його версія з силовим агрегатом українського виробництва була прийнята на озброєння Збройних сил Пакистану під назвою Al Chalid і продукується локально.
Пакистанський Al Chalid
На підставі цього успішного проєкту Китайська Північна Група Промислових корпорацій (NORINCO, China North Industries Corporation) розробила варіант VT-1. Він мав становити найбільш просунуту частину китайської експортної пропозиції, свого роду клас “преміум”.
Крім VT-1, NORINCO розробила також згадані вже VT-3 i VT-2, призначені для потреб менш заможних або менш вимогливих клієнтів. На початку другої декади XXI століття VT-1 i VT-1A (із вдосконаленою системою управління вогнем) було прийнято на озброєння армій Бангладеш, Марокко і М’янми.
Український танк “Оплот”
У 2009 році китайський танк обрали також у Перу, де він обійшов польський PT-91P і український “Оплот“. Однак китайці не змогли використати цей успіх, на заваді укладення контракту на 80-120 танків стала залежність від українських виробників комплектуючих, передусім, двигуна і трансмісії. Випадок у Перу став для NORINCO важливим уроком, з якого швидко зробили висновки.
MBT-3000 входить до гри
Робота над наступником VT-1, або новим китайським експортним танком категорії “преміум”, розпочалася у 2009 році. Однією із головних вимог була заміна силового агрегату закордонного виробництва на вітчизняний аналог.
Разом з цим, йшлося про покращення управління вогнем і бронезахисту, по аналогії з машинами Тип-99 і Тип-99A. Вперше новий танк було показано наприкінці 2011 року в одній з програм китайського публічного телебачення.
Вже на перший погляд він відрізнявся від попередніх похідних машини Тип-90. Башта отримала додатковий захист з розподілом на секції та клиноподібною формою у передній частині.
Машина отримала багате електронне й оптоелектронне оснащення. Найбільших змін зазнала тильна частина корпусу, у перебудованому моторному відділенні встановили новий двигун і трансмісію.
Спочатку танк вважався модернізацією VT-1/MBT-2000, але у червні 2012 року стало відоме його фактичне означення – VT-4/MBT-3000. У вигляді моделі машина дебютувала на міжнародній виставці озброєння Eurosatory у Парижі. Два роки по тому було оприлюднено також існуючі прототипи.
Основний бойовий танк VT-4 під час динамічного показу на виставці в Жухаї у 2016 р.
Перший з них, у конфігурації, відомій з 2012 році, демонструвався на виставці China International Aviation & Aerospace Exhibition 2014 у Жухаї. Другий брав участь у динамічних заходах, де показав дуже добрі тяглові характеристики.
Машина відрізнялася від першого прототипу, зокрема заміною 12,7-мм кулемета на башті на дистанційно керований, розміщенням пускових димових гранат, а також посиленим захистом бокових проєкцій передньої частини башти.
Танки “Оплот-Т” на параді у Таїланді
Першим користувачем цих танків став Таїланд. Щоправда, у 2011 році ця країна придбала 49 українських “Оплотів” (у версії “Оплот-Т”), але виробник з Харкова не зміг вчасно виконати контракт. Бангкок, незадоволений темпом виробництва танків, вирішив придбати танки ще й у Китаю.
У 2017 році Королівські Тайські Сухопутні Війська отримали першу партію з 28 машин VT-4, сплативши за них еквівалент 153 млн USD (що дає ціну за одну машину нижче 5,5 млн USD). На початку 2019 року до них долучилися чергові 11 машин, придбаних за 62 млн USD. Повідомлялося про можливість придбання чергових 14 танків.
Прототип MBT-3000/VT-4 вже з дистанційно керованим 12,7-мм кулеметом на башті
Другий користувач VT-4 залишався невідомим до початку квітня 2020 року. Саме тоді з Китаю до Нігерії прибув вантаж військового майна й озброєння, у т.ч. щонайменше 4 танки. Це мала бути лише перша партія замовлення.
Закупівля VT-4 Нігерією виявилася великою несподіванкою. І хоча наприкінці минулого року там повідомлялося про бажання придбати ОВТ, однак як ймовірного постачальника тоді називали Росію.
Нігерійський VT-4 з першої партії поставлених машин після вивантаження з судна.
Невдовзі після прем’єри новим танком зацікавилися також представники Пакистану. У 1990 році Ісламабад підписав з Пекіном угоди щодо осучаснення пакистанських бронетанкових сил і розбудови оборонної промисловості.
Вперше VT-4 узяв участь у випробуваннях у Пакистані у 2015 році, коли на пустинному полігоні Бахавалпур він змагався з “Оплотом-М”.
На підставі цих угод Пакистан модернізував свої танки Tип-59 (до стандарту Al Zarrar), прийняв на озброєння машини Tип-69-IIMP, Tип-85-IIAP і, нарешті, розпочав ліцензійний випуск танків Al Chalid. У 2015 році в Пакистані ініціювали програму створення нового основного бойового танка Al Hajder.
З огляду на зазначене, Пакистан перетворився на природню ціль для маркетингових заходів NORINCO з її танком VT-4. У тому ж 2015 році китайський танк брав участь у тестах, що пройшли на пустельному полігоні Бахавалпур, де VT-4 мірявся силами з танком “Оплот-М”.
Це було перше змагання між китайською й українською машинами й, за неофіційними даними, на ньому краще продемонстрував себе саме “Оплот”. Та через війну на сході України Київ не був у стані використати цю ситуацію.
Іншим кандидатом у програмі Al Hajder мав бути турецький танк Altay. Однак плани Анкари у 2007 році зіпсувало рішення ФРН про припинення експорту силових агрегатів MTU.
Невдовзі в Ісламабаді повернулися до теми закупу китайських танків, тим більше на фоні чуток про плани поповнення бронетанкових сил Індії на кількасот танків Т-90С. Тому, коли на початку 2018 року з’явилися фото з випробувань VT-4 у Пакистані, у ЗМІ заговорили про близькість вибору на користь китайської машини.
VT-4 під час тестів у Пакистані у 2018 році
Однак перемовини затягнулися. І лише у квітні 2020 року разом із фото знов виготовлених танків Пакистан назвали в якості їхнього майбутнього користувача. За деякими повідомленнями, йшлося про закупівлю біля 100 машин. Інші джерела подають цифру у 176 танків за 860 млн USD (тобто 4,8 млн USD за одну машину), з можливістю розширення контракту на чергові 124 машини.
Щодо експорту китайських танків до Пакистану, то тут є геополітичні й економічні чинники. КНР є геополітичним “гарантом” територіальної цілісності мусульманського Пакистану (населення ~0,22 млрд. людей), у якого є територіальні проблеми із сусідньою Індією (населення ~1,4 млрд. людей). Індія – геополітичний сусід і суперник КНР, має на озброєнні російські танки, тому раніше Пакистан закупив українські танки, які відносно недорогі, проте могли реально перемогти російські танки. Проте, КНР дещо покращив свої танки-клони з українських і російських, має перспективу їх розвитку, потужні можливості виробництва і має реальні геополітичні важелі впливу на Пакистан. Очевидно, що важливим гіпотетичним суперником китайської танкової “орди” є танки Росії та Індії. Крім цього, ймовірно, за допомогою підтримки неоголошеної війни путінської Росії проти України, Китай у значній мірі послабив експортні можливості України як свого конкурента у боротьбі за різноманітні ринки збуту.
Щодо експорту китайських танків до Нігерії (населення ~0,195 млрд. людей) й інших країн то тут варто виділити бажання захопити їх у своє колоніальне володарювання як “Серединної імперії” і Нової глобальної “Золотої Орди”. Для цього КНР використовує достатньо великі кредитні можливості і вже навіть намагається використовувати приватні військові компанії китайського походження, що навіть знайшло своє відображення у останньому фільмі Джекі Чана.
Українцям під час будь-якої форми співробітництва з китайцями необхідно ретельно захищати свої права, добитися від китайців справедливої плати за використані українські ресурси, блокувати спроби китайських агентів в Україні зашкодити інтересам українців під маскуванням насамперед китайської вигоди в українсько-китайських відносинах.
Китайський основний бойовий танк VT-4
