Розширення ринків збуту для української сільськогосподарської продукції, зокрема на ринок КНР, є постійною і послідовною роботою Держпродспоживслужби та інших державних органів України.
Так, у рамках Сьомого засідання Українсько-китайської Підкомісії з питань торговельно-економічного співробітництва відбулась зустріч т. в. о. Голови Держпродспоживслужби Ольги Шевченко із керівництвом Головного митного управління Китайської Народної Республіки (GACC) за участі Заступника Міністра економіки України – Торгового представника України Тараси Качки.
У теплій та дружній атмосфері сторони обговорили умови та необхідні кроки для взаємної торгівлі, особливо відкриття нових товарних позицій для експорту української продукції, зокрема мед, борошно, рибна продукція, м’яса птиці, горох, свіжа лохина, кормів для продуктивних тварин (преміксів), тощо.
На сьогодні понад 900 українських підприємств мають право експорту власної продукції до Китаю, зокрема кукурудзи – 227 підприємств, молоко та молочні продукти – 35, соя – 55, ячмінь – 51, шроти та жоми – 48, яловичина – 6 і заморожена лохина та чорниця – 10.
Крім того, сторони домовились започаткувати обмін досвідом між ветеринарними фахівцями двох компетентних органів в рамках боротьби захворювання тварин.
За результатами зустрічі було досягнуто домовленості щодо відпрацювання та підписання протоколів на експорт українських товарних позицій до кінця року.
Держпродспоживслужба відіграє важливу роль у ефективності українського експорту. Її завданням є узгодження санітарних і фітосанітарних заходів та забезпечення державних гарантій щодо дотримання вимог країн-партнерів у сферах безпечності харчових продуктів, здоров’я тварин, карантину та захисту рослин.
Розширення ринків збуту для української сільськогосподарської продукції, зокрема на ринок КНР, є постійною і послідовною роботою Держпродспоживслужби та інших державних органів України.
Так, у рамках Сьомого засідання Українсько-китайської Підкомісії з питань торговельно-економічного співробітництва відбулась зустріч т. в. о. Голови Держпродспоживслужби Ольги Шевченко із керівництвом Головного митного управління Китайської Народної Республіки (GACC) за участі Заступника Міністра економіки України – Торгового представника України Тараси Качки.
У теплій та дружній атмосфері сторони обговорили умови та необхідні кроки для взаємної торгівлі, особливо відкриття нових товарних позицій для експорту української продукції, зокрема мед, борошно, рибна продукція, м’яса птиці, горох, свіжа лохина, кормів для продуктивних тварин (преміксів), тощо.
На сьогодні понад 900 українських підприємств мають право експорту власної продукції до Китаю, зокрема кукурудзи – 227 підприємств, молоко та молочні продукти – 35, соя – 55, ячмінь – 51, шроти та жоми – 48, яловичина – 6 і заморожена лохина та чорниця – 10.
Крім того, сторони домовились започаткувати обмін досвідом між ветеринарними фахівцями двох компетентних органів в рамках боротьби захворювання тварин.
За результатами зустрічі було досягнуто домовленості щодо відпрацювання та підписання протоколів на експорт українських товарних позицій до кінця року.
Держпродспоживслужба відіграє важливу роль у ефективності українського експорту. Її завданням є узгодження санітарних і фітосанітарних заходів та забезпечення державних гарантій щодо дотримання вимог країн-партнерів у сферах безпечності харчових продуктів, здоров’я тварин, карантину та захисту рослин.
Розширення ринків збуту для української сільськогосподарської продукції, зокрема на ринок КНР, є постійною і послідовною роботою Держпродспоживслужби та інших державних органів України.
Так, у рамках Сьомого засідання Українсько-китайської Підкомісії з питань торговельно-економічного співробітництва відбулась зустріч т. в. о. Голови Держпродспоживслужби Ольги Шевченко із керівництвом Головного митного управління Китайської Народної Республіки (GACC) за участі Заступника Міністра економіки України – Торгового представника України Тараси Качки.
У теплій та дружній атмосфері сторони обговорили умови та необхідні кроки для взаємної торгівлі, особливо відкриття нових товарних позицій для експорту української продукції, зокрема мед, борошно, рибна продукція, м’яса птиці, горох, свіжа лохина, кормів для продуктивних тварин (преміксів), тощо.
На сьогодні понад 900 українських підприємств мають право експорту власної продукції до Китаю, зокрема кукурудзи – 227 підприємств, молоко та молочні продукти – 35, соя – 55, ячмінь – 51, шроти та жоми – 48, яловичина – 6 і заморожена лохина та чорниця – 10.
Крім того, сторони домовились започаткувати обмін досвідом між ветеринарними фахівцями двох компетентних органів в рамках боротьби захворювання тварин.
За результатами зустрічі було досягнуто домовленості щодо відпрацювання та підписання протоколів на експорт українських товарних позицій до кінця року.
Держпродспоживслужба відіграє важливу роль у ефективності українського експорту. Її завданням є узгодження санітарних і фітосанітарних заходів та забезпечення державних гарантій щодо дотримання вимог країн-партнерів у сферах безпечності харчових продуктів, здоров’я тварин, карантину та захисту рослин.
Свинина популярна в усіх країнах Східної Азії та Тихого океану, де ціле смажене порося є популярним продуктом у кухні островів Тихого океану.
Про споживання м’яса свинини у Китаї
М’ясо свинини споживають багатьма способами і дуже шанують у китайській кухні. На даний момент Китай є найбільшим споживачем свинини у світі, очікується, що споживання свинини складе 53 мільйони метричних тонн у 2012 році, що становить більше половини світового споживання свинини.
У Китаї перевагу віддають свинині, ніж яловичині з економічних та естетичних причин; свиня легко годується і не використовується для праці. Кольори м’яса і жиру свинини вважаються більш апетитними, а смак і запах – солодшими і чистішими. Він також вважається легшим для травлення.
За сільською традицією свинину ділять, щоб відсвяткувати важливі події та створити зв’язок. У Китаї свинина настільки важлива, що нація підтримує «стратегічний резерв свинини». Червона тушкована свинина ( hong shao rou ), делікатес із провінції Хунань, була однією з улюблених страв Мао Цзедуна. Іншими популярними китайськими стравами зі свинини є кисло-солодка свинина, бакква та чарсіу . На Філіппінах , через 300 років іспанської колонізації та впливу, лешон , який є цілим смаженим молочним поросям, є національним делікатесом.
Про споживання м’яса свинини в Україні
Свинина також є дуже популярною їжею в Україні. Проте недолуге й зловмисне керівництво зі сторони Росії, винищування українського селянства привело до кількох Голодоморів в Україні у часи радянської влади. У теперішній час українські міста переповнені магазинами з продажу свіжого мяса різних тварин, у тому числі свинини. У теперішній час виробництво м’яса свинини в Україні занижене маркетинговими засобами конкурентів, у тому числі російською війною проти України. В Україні не дуже популярне м’ясо тривалого зберігання, тому що українське сільське господарство завжди забезпечувало свіжу свинину, за винятком аномальних короткотривалих випадків московського керівництва у 20-му столітті. У радянський час та у пострадянський час українське сільське господарство було спрямоване на забезпечення російських потреб.
Про виробництво м’яса свинини у Росії
Після багатьох століть недоїдання м`яса іголодувань, Росія, здається вирішила цю проблему. У 2020 році Росія обігнала на 25 тисяч тонн Бразилію з виробництва свинини і увійшла до топ-5 світових виробників, за грандами індустрії — Китаєм (32 млн тонн у 2020 році за оцінкою ІМІТ), США, Німеччиною та Польщею. Виробництво худоби та птиці на забій у господарствах усіх категорій за 2020 рік збільшилося на 3,1 % до 15,635 млн тонн (у живій вазі), випуск свинини зріс на 8,9 % до 5,478 млн тонн (виробництво свинини у живій вазі еквівалентно 4,276 млн тонн у забійній вазі). Згідно з підрахунками Бразильської асоціації тварин протеїнів (ABPA), виробництво свинини в Бразилії в 2020 році становило 4,251 млн тонн. Ще до 2017 року Росія активно закуповувала бразильську свинину – близько 300 тисяч тонн щорічно .
Виробництво свинини в Росії характеризувалося постійним зростанням у період з 2005 по 2016 рік, за цей період воно зросло більш ніж удвічі, з 1569 тисяч тонн до 3388 тисяч тонн. Імпорт свинини в 2016 році впав до 264 тисячі тонн і склав близько 8 % від споживання, порівняно з 30 % від споживання в 2012 році (1,1 млн тонн з 2,6 млн тонн) .
2019 року Росія змогла вийти на повне самозабезпечення свининою. У 2020 році виробництво складає 4,3 млн. тонн свинини (у забійній вазі), за даними Національної спілки свинарів. За останні п’ять років виробництво свиней на забій у живій вазі збільшилося на 1,2 млн. тонн — більш ніж на третину. Це максимальний показник за історію російського свинарства. Російська свинина експортується до 20 країн світу, у 2020 році експорт свинини (з урахуванням шпику та субпродуктів) збільшився до 188 тис. тонн, у вартісному вираженні експорт зріс до $316 млн. Постачання йдуть переважно до В’єтнаму, Гонконгу, України.
Згідно російської сторінки Вікіпедії, у 2020 році лідери ринку збільшили виробництво свинини майже на 0,5 млн. тонн. У рейтингу найбільших російських виробників свинини відбулися перестановки: 1. Мираторг 522,3 тис. т, 2. Великолуцький свинарський комплекс 307,9 тис. т 3. Русагро 307,7 тис. т 4. Черкізове 306,6 тис. т 5. АгроПромкомплектація 257,5 тис. т 6. АгроБілогір’я 250,1 тис. т.
Очевидно, що внаслідок своєї війни проти України і знищення значної частини її промисловості, далі Росія не зможе постачати мясо Україні і багатьом іншим країнам.
Відношення до вживання м’яса свинини в іудаїзмі та у мусульман
Старий Завіт містить пряму заборону на вживання свинячого м’яса, повторений кілька разів: Лев. 11:4-8 («М’яса їх не їжте, і до трупів їх не торкайтеся; вони нечисті для вас»), Втор. 14:1-8 , Іс. 66:17 («Ті, що … їдять свиняче м’ясо і гидоту і мишей, – всі загинуть, говорить Господь»).
На цій підставі свиня в іудаїзмі відноситься до некошерних тварин і споживання свинини в їжу повністю заборонено. Заборона на свинину при цьому має в іудаїзмі більше значення в порівнянні із забороною на м’ясо інших некошерних тварин і часто є символом дотримання всіх заповідей взагалі.
В ісламі заборона додатково посилена у Корані (Коран 5:3). Харчові заборони в ісламі є їжею, забороненою до вживання мусульманам. Коран вказує на заборону вживання крові, м’яса тварин, які померли своєю смертю, були забиті без згадки Бога, нечистих тварин: хижаків, всеїдних тварин тощо.
Більшість християнських конфесій вважають, що закон Мойсея було скасовано для християн і заповіді іудаїзму про нечисту їжу непридатні до них. Щодо харчових заборон у Новому Завіті сказано в книзі Дій святих апостолів : «Апостоли і пресвітери і братія — братам з язичників, які перебувають в Антіохії, Сирії та Кілікії: радіти… Бо завгодно Святому Духу і нам не покладати на вас ніякого тягаря більше, : утримуватися від ідоложертвенного і крові, і придушення [м’яса придушеної тварини, в якій збереглася кров], і розпусти, і не робити іншим того, чого собі не хочете» (Дії 15:23—29)). Однак є конфесії (наприклад, Церква адвентистів сьомого дня , деякі старообрядці ), які дотримуються заборони вживання свинини.
Існує кілька теорій, які раціонально пояснюють заборону на свинину у Старому Заповіті. Наприклад, американський антрополог Марвін Герріс пояснює це табу економічними причинами: у країнах Близького Сходу та Північної Африки до 2000 р. до н. е. через опустелювання, збільшення площі для землеробства і велику потребу в дереві, ліси стали значно скорочуватися. Тому свині втрачали свою екологічну нішу та стали харчовими конкурентами людини. Щоб зберегти воду і зерно для людини, стало вигіднішим м’ясо жуйних тварин, які харчуються непридатними для людського харчування рослинами та більш пристосовані до спеки та нестачі води. Утримання та вирощування свиней набагато складніше, ніж кіз та овець (особливо у посушливих районах Близького Сходу та Аравії). Існує версія, що свинина була віднесена до розряду забороненої їжі через зараженість паразитами (наприклад, свинячий ціп’як , ехінококи , трихінели і т. д.). Контраргументом до цієї версії є те, що паразити можуть бути присутніми і в м’ясі інших тварин.
Очевидно, що заборона на вживання м’яса в іудаїзмі та у мусульманстві суперечить поглядам мільярдів китайців і європейців, американців, – тим більше, що значна частина іудеїв і арабів вживають м’ясо свинини або торгують спеціями для приготування свинини, ін. Найбільш ймовірною причиною заборони мяса свинини в іудаїзмі і мусульманстві є гарячий клімат територій їх виникнення (Близький Схід та Африка), недостатність їжі та складність технології вирощування свиней.
Споживання м’яса свинини у світі
Свині є тваринами, які найчастіше споживаються в їжу, на них припадає близько 36% світового виробництва м’яса. У результаті в усьому світі було розроблено велику кількість рецептів зі свинини. Хамон , виготовлений із задніх ніг свині, є найвідомішою іспанською в’яленою шинкою. Фейхоада, національне блюдо Бразилії (також подається в Португалії), традиційно готується зі свинячої обрізки: вуха, хвіст і ноги.
За даними Служби іноземного сільського господарства Міністерства сільського господарства США, у 2006 році в усьому світі було спожито орієнтовно майже 100 мільйонів метричних тонн свинини. Збільшення урбанізації та наявного доходу призвело до зростання споживання свинини в Китаї, де в 2006 році споживання було на 20% вище, ніж у 2002 році, а в 2007 році прогнозується подальше збільшення на 5%. У 2015 році зареєстровано 109,905 мільйонів метричних тонн свинини. споживалися в усьому світі. До 2017 року половина світової свинини споживалася в Китаї. Виробництво свинини продовжує свій ріст.
Світове споживання свинини за даними Міністерства сільського господарства США
Як заявив новий Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук під час зустрічі з Надзвичайним і Повноважним Послом КНР в Україні Фань Сяньжуном, в Україні високо цінують відносини стратегічного партнерства з Китайською Народною Республікою, а курс на їхній всебічний розвиток залишається незмінним пріоритетом.
«Україна зацікавлена в поглибленні багаторічної дружби та співробітництва з Китаєм на основі зафіксованих у двосторонніх базових документах принципів: взаємної поваги незалежності, суверенітету та територіальної цілісності», – сказав очільник Парламенту.
Під час зустрічі він звернув увагу на те, що для України є принциповим невизнання КНР незаконної спроби анексії Російською Федерацією українського Криму та квазіутворень на території окремих районів Донецької та Луганської областей України.
«Ми були би вдячні за дотримання Китаєм цієї лінії й надалі. Ми також сподіваємось, що китайська сторона перегляне свою позицію та підтримуватиме Україну під час голосувань в ООН резолюцій, які стосуються суверенітету та територіальної цілісності нашої держави», – зауважив Голова Парламенту.
Руслан Стефанчук також наголосив, що Україна зацікавлена в якнайскорішому відновленні політичного діалогу з Китаєм на вищому і високому рівнях.
Окрім того, у рамках зустрічі сторони обговорили покращення міжпарламентської співпраці, яка є невід’ємною складовою двосторонньої взаємодії, а також співпраці на рівні комітетів у закордонних справах та груп дружби законодавчих органів двох держав.
Водночас Руслан Стефанчук порушив питання торговельно-економічного співробітництва України та КНР.
«Китайська Народна Республіка займає провідне місце серед торговельних партнерів України як в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, так і у світі в цілому. За результатами 2019-2020 років Китай став нашим найбільшим торговельним партнером. Разом з тим ми переконані, що українсько-китайське торговельно-економічне співробітництво має потенціал для розвитку та вимагає суттєвої активізації», – додав Голова Верховної Ради.
Своєю чергою Надзвичайний і Повноважний Посол КНР Фань Сяньжун наголосив на необхідності налагодити міжпарламентські зв’язки, що сприятиме розвитку двох держав та укріпленню дружби між народами України та Китаю. Посол КНР також зауважив щодо перспектив розвитку торговельно-економічних зв’язків.
